Жадібні мужики для мене брррр як огидні, незважаючи на те, що я не особливо вимоглива. Так, мені як будь-якій жінці приємні квіти, хоча б на свята, не відмовлюся від запрошення в ресторан, подаруночку буду рада, причому будь-якому, без капризів, що хочу золото в коробочці. Але коли мужик спочатку здається щедрим, а потім справа доходить до абсурду, то я взагалі не знаю, як на це реагувати. Ось почитайте мою історію, й побачте – що я повинна робити?

Я цілком забезпечена жінка, у мене є квартира, в ній ремонт і хороші меблі. Машини немає, хоч я і могла взяти її в кредит, щоб потім виплачувати, але не роблю це з двох причин: не терплю борги і боюся водити. Була заміжня, маю доньку 18 років, але коли їй було 9 років, ми з чоловіком розлучилися, причина банальна – він загуляв, причому так, що одружився відразу ж після розлучення. Гад, звичайно, любила я його дуже, ну та гаразд. Після нього я романів навіть ніяких не могла собі завести – все за колишнім сохла. Потім намагалася з ким-небудь налагодити особисте життя, але все якось не серйозно, швидко розлучалися. До речі, жаднюг серед моїх чоловіків не було.

І ось, думаю – пощастило мені! Познайомилася на початку літа з хорошим мужиком! Мені сподобалася його незалежність, він не бідний – є своя квартира, машина, і я довго не розуміла: ну що з ним не так? Чому при його представницької зовнішності він самотній, чому ніхто його з жінок не захапав досі? Йому під 40 років, як і мені, одружений був один раз, розлучений, але дітей немає. Так він же ходяче золото! Приходив він з квітами? Так, подарував орхідею в горщику! Оригінально! Хвалився своїми досягненнями в кар’єрі і тут же скаржився, що пандемія підриває його бізнес. Гаразд, думаю, зараз майже всі в однаковому становищі.

А ще він скаржився на обридлі йому напівфабрикати, готувати він не вміє, ресторани – все ж дорого, а в кафе теж не домашня їжа. Натяк зрозуміла, стала іноді запрошувати до себе його на обіди і вечері, причому він сам запитував – які продукти привезти! Але я якось не нахабніла: продукти зазвичай купую я сама, знаючи їх якість, а просити на них гроші у мене духу не вистачало. Пару раз я була у нього вдома з ночівлею, але якщо чесно, мені у нього було незатишно: у нього якась дивна холостяцька стерильність. Начебто все до педантичності начищене, навіть тапочки повинні рівно стояти, у мене чомусь це все викликало відторгнення. Я сама чистюля, у мене вдома все акуратно, але якось з затишком, без фанатизму.

Вдома залишати цього чоловіка на ніч я теж не хотіла: навіщо доньці дивитися на розвиток наших відносин? Але він сам, ближче до вересня, заговорив про самоту і спільний відпочинок на морі, мовляв, раз відпочивав на Чорному морі в відмінному готелі, абсолютно все включено, номера – супер, сервіс теж! Так, дорого, путівка на одного 6 тисяч грн але воно того варте! Я махнула рукою, мовляв – мені поки не по кишені! Але він сказав, що поки що має такі кошти і може все оплатити, але при цьому сказав дивну фразу: «А потім що мені що-небудь за це буде?». Я прийняла цю фразу як натяк на бурхливі ночі з пристрастю і кокетливо сказала, що виправдаю його надії.

Чесно кажучи, відпустка була якоюсь нервовою. Я розуміла, що у нього вже гроші закінчувалися, або він мені про це брехав, але постійно на чомусь економив. Я взяла з собою 4000, на дрібні витрати вистачало, а так як все включено, навіть трохи залишилося. Відпочили, приїхали, а він все нервує при зустрічі і чогось не договорює. І, мабуть потім набрався сміливості, запитав: «Так коли ти свою частку повернеш – 6000 гривень за готель?». Не зрозуміла? Коли було про це сказано? Він каже: «Ну я ж запитав тоді – мені потім можна чекати від тебе боргу, а ти мені сказала, що надії мої виправдаєш!». Це взагалі нормально?

Ось я дурочка! Думала, він мені на пристрасті натякає, а він за власний кошт! Почала з ним розривати відносини, але він став нахабніти, дзвонити мені і вимагати гроші! Віддала йому дві тисячі, щоб відчепився, але ж він на цьому не заспокоївся! Знає, коли у мене аванс і зарплата і дзвонить по цих днях. Але не хочу йому віддавати принципово! Я сказала, що брала з собою 4000 гривень і витрачалася, але він сказав так уїдливо: «Але ти ж витрачалася, перш за все, на себе і на подарунки доньці!». Фу! От чесно, хочеться взяти ці 4 тисячі і в обличчя йому жбурнути. Але думаю – у мене зараз теж витрати – дочка вчиться, а він не збідніє в своїй самотності! Та й принципово не хочу! Або зав’язати пояс на місяць і віддати йому ці гроші? Ви б як вчинили?