Мама слізно просить після її смерті «доглядати» за братом (Здоровий ледар 40 років). Не хочу. Але боюся, що кинути теж не зможу

Напевно у кожної людини є родич, за якого йому соромно. У моєму випадку – це мій молодший брат. Він здоровий, розумний, нормальний хлопець, але через банальну лінь пустив своє життя під укіс.

У школі він подавав великі надії, але потім зв’язався з поганою компанією і пішов в загул, який не припиняється досі. Мама завжди носилася з ним, як курка з яйцем, сподіваючись повернути на шлях істинний, але братик бачив, що йому все сходить з рук, і нахабнів ще більше. Зараз він вже здоровий, міцний мужик, якому недавно стукнуло 40 років, а він до цих пір живе з нашою мамою і безсовісно її експлуатує. Про створення сім’ї в його випадку і мови бути не може, тому що жодна жінка не захоче його на собі тягнути: він звик, що мама купує йому одяг, дає гроші на сигарети, готує їжу, пере, прибирає за ним, і тепер не бажає нічого робити самостійно.

На роботу брат ходить, але вона у нього «не бий лежачого» – охоронець в продуктовому магазині, з графіком 2 через 2. Він там мало не кросворди розгадує. А мама дзижчить цілими днями, як бджола, аби синочку її було добре: підробляє прибиральницею, купує продукти і робить практично всі справи по дому самостійно.

Мені на те, як вони живуть, дивитися боляче: ну ось де це бачено, щоб старенька здорового мужика обходила і носилася з ним, як з маленьким? Так вона навіть з моєю донькою ніколи так не няньчилась! Але якби ж то вони хоч мене в свій цирк не втягувати, так ні ж: мама вже не молода і тому вона просить мене обіцяти їй, що після її смерті я продовжу доглядати за своїм братом так, як зараз це робить вона …

У мене просто слів немає, щоб висловити всі свої емоції з цього приводу! Звичайно, я люблю свою маму і не хочу її турбувати, але це ж маячня якась! Чому я повинна обходити здорового мужика? У його віці вже пора онуків няньчити, а він ніби в дитинстві застряг … При цьому психологічних відхилень у нього ніяких немає і він нічим не хворіє. Просто звик жити на всьому готовому і мінятися не хоче.

Якщо пообіцяю – доведеться виконувати, а я цього не хочу. У мене є власна сім’я і ​​діти, яким потрібно моя участь, та й чоловік не схвалить, якщо я почну обходити свого дорослого брата. Буде нервувати і влаштовувати сцени. Що робити?