Ми з чоловіком розлучились ще 16 років тому через його постійні загули і з тих пір я жила разом з сином в двохкімнатній квартирі, яка мені належить.

Сина я ростила в строгості, тому що не хотіла, щоб в ньому прокинулися батьківські гени. Ясна річ, що все було під контролем: вчасно додому після школи, уроки зі мною, гуляти до 9 вечора, не довше. Подруги мене лаяли, говорили, що якщо він не залишиться зі мною слухняним хлопчиком, то одружиться з якою-небудь «мамочкою», яка старша за нього за віком.

Я не вірила подругам, навіть навпаки – вказувала їм на виховання їхніх дітей. У одній син почав випивати в 16 років, в іншої дочка ще школу не закінчила, а вже з татуюванням і пірсингом. Ну що з них вийде? Але виявилося, що мої подруги мали рацію. Після армії син став пропадати у якоїсь своєї «клієнтки» – зробив їй комп’ютер вдома і став у неї постійним гостем, тільки ночував удома. Я все цікавилася, що це за дівчинка? Син ніяковів, нічого не говорив, я дізналася, що вона живе з сім’єю в гуртожитку навпроти. Я ще жахнулася, чомусь уявила, що юна дівчина живе в тісній кімнаті з матір’ю і батьком. Це для нас зовсім не перспектива для одруження.

Його дівчина у нас не з’являлася, я все дивувалася: де ж вони зустрічаються? Але яка ж я була шокована, коли дізналася, що це не юна дівчина, а майже що тридцятирічна жінка! А моєму синові виповнилося на той момент всього 23 роки! А сім’я цієї жінки: вона і двоє її дітей від першого шлюбу: шести і трьох років! Живе на дитячу допомогу і хороші аліменти, ніде не працює. Відводить дітей в садок, а вдень вони з моїм сином зустрічаються. Я все це дізналася, коли мені син сказав, що його кохана вже при надії від нього і він має намір одружитися! Просто катастрофа! Я була проти, але син все одно одружився, весілля вони не грали.

Я настільки була засмучена цією історією, що навіть подругам спочатку нічого не говорила, щоб вони мене не засміяли. У однієї подруги, у якої син пив, він став бізнесменом, купує їй путівки до Туреччини. А у другої дочка стала манекенницею, десь там фотографується, по подіуму ходить. До їх дітей не причепитися, а мій як валянок – знайшов собі сімейку. Коли подруги дізналися, вони ніби як підтримали мене, але я ж відчуваю, що вони хихикають за моєю спиною.

Потихеньку я стала звикати до статусу свекрухи. Начебто до невістки і претензій ніяких немає, вона дуже спокійна, акуратна, стежить за дітьми і моїм сином – він завжди чистенький, нагодований. Народила вона мені онука, видно, що мати хороша. Я стала їх запрошувати додому на свята, але її старші діти мене напружують: бігають і шумлять. Живуть вони звичайно в ахових умовах: п’ятеро в кімнаті розміром в 24 квадратних метра. Все компактно, навіть кухонний куточок є, але туалет і душ спільні, з сусідами. Жахливо, звичайно!

Син мене став просити помінятися місцями – вони в двушку, а я в цей гуртожиток. Кажуть, що вони ні на що не претендують, невістка з дітьми буде прописана в гуртожитку, та й на роботу мені так само близько: гуртожиток же зовсім поруч з нами. Може бути, я б і погодилася, якби старші діти були б моїми внуками, але вони чужі! У мене в квартирі хороший ремонт, а у що ці двоє можуть перетворити мою квартиру ?! І взагалі, у мене до них якесь відторгнення – вони чужі і все! Син просто благає, а я ні в яку, ні і все! І тут справа зовсім не в «зручностях» гуртожитку, я сама в дитинстві в комуналці жила з мамою, але не хочу я чужих дітей в свою квартиру!

Мене лають подруги, кажуть що я безсердечна. Але у них немає нерідних онуків, що вони можуть зрозуміти ?! Синові важко трьох виховувати? Але він же знав, на що йде. Чому я це пишу ?! Хочу дізнатися думку народу, що ви думаєте? Я читаю інші коментарі, бачу, що тут пишуть багато розумного. Мене цікавить чисто моральна сторона – так я права? Така вже я безсердечна? Тільки, прошу вас – поставте себе на моє місце, щоб судити об’єктивно.