Одинадцять років тому я одружився по великій любові. За цей час у нас народилось двоє прекрасних дітей. Загалом: все, як у людей.

Але не так давно я зрозумів, що зовсім розлюбив свою дружину. Спочатку я подумав, що це криза середнього віку і що мене засмучує те, що не всі мої плани стали реальністю. Трохи по-іншому я уявляв собі своє життя в 35 років. Тому деякий час не надавав значення своїм дурним думкам. Але з кожним днем ​​я все більше і більше затверджувався в своїх припущеннях. Я просто розлюбив свою дружину, зовсім охолов до неї.

У деяких людей, коли проходить пристрасть, залишається повага до близької людини. Або просто якась теплота. А я взагалі нічого до неї не відчуваю. Навпаки, дружина з кожним днем ​​дратує мене все більше і більше: бісить, як вона одягається, як ходить, як розмовляє. Я навіть не хочу з нею спілкуватися. Після роботи не хочеться йти додому, щоб її НЕ бачити зайвий раз. Коли дружина їде кудись з дітьми або без, для мене це свято. Я просто насолоджуюся її відсутністю. Вона мене зовсім не приваблює, як жінка, я її не хочу. Тому щовечора намагаюся раніше лягти спати, пославшись на погане самопочуття, або, навпаки, до пізньої ночі дивлюся телевізор, аби не лягати з нею в одне ліжко.

Ходити по коханках для мене не вихід, я не так вихований. Єдине що мене зупиняє, це діти. Я їх обох дуже люблю. І весь час думаю, якщо ми розлучимося, як вони це переживуть. Багато дітей важко переносять розлучення своїх батьків. І коли я можу тверезо мислити, то розумію що моя дружина не погана господиня, хороша мати, і не заслуговує поганого ставлення. Ну що ж робити? Адже серцю не накажеш. Та й чому я повинен над собою знущатися і жити з не коханою людиною.

На грунті всього цього у нас зараз вдома постійні скандали і сварки. Але я весь час не наважуюсь сказати правду. А вона, мабуть, зрозуміти не може, чому все змінилося. Я постійно про це думаю і не розумію, як краще вчинити. Якщо збережу родину заради дітей і прикинуся, що все добре, це буде обман. І я, врешті-решт, зірвуся все одно.

Може все-таки краще чесно про все розповісти і розійтися? Тоді діти перестануть бачити наші скандали і сварки. І виростуть в спокійній обстановці. Адже потім може бути пізно. І я і вона ще маємо час, щоб знайти собі близьку людину і жити нормально, в любові і розумінні. А то це не сім’я виходить, а цирк якийсь. Ось кожен день про це думаю і кожен раз вибираю різний варіант. І не можу визначитися, як краще буде для всіх: для мене, для дружини, для дітей. Адже в тому, що любов пройшла, ніхто не винен. Але що ж все-таки робити?