Життя в мене склалось так, що в 28 років я розлучена і маю 5-річну дитину. А все тому, що колишній чоловік підняв на мене руку.

До того ж він зовсім не цікавився дитиною, а був страшним егоїстом!Синові я повинна була приділяти мінімум уваги, а ось Його Величності – максимум. Штани випрасувані під лінієчку, в будинку повинно бути все стерильно, супову тарілку я повинна була ставити на дрібну тарілку, подавати їжу з посмішкою і все таке. Жах як дістало! Один раз я йому сказала – йди сам поклади собі їжу, я дитину укладаю! За що і отримала. А потім розлучилася і пішла жити до мами.

Мама вже на пенсії, я пішла, працювати в магазин з продажу рибальських товарів, там і познайомилася з майбутнім чоловіком. Він мій одноліток, веселий і симпатичний. Запросив мене в кіно, потім в кафе, потім ми просто гуляли.

Він розповідав, що до нашого міста він приїхав ненадовго – до друга на час відпустки порибалити, а сам він живе в іншому місті, майже 200 км від нас. Мені він шалено подобався, але я йому весь час боялася сказати про те, що у мене є син. А потім у нас «все сталося» у друга вдома і почалася любов. Він поїхав, але ми постійно листувалися і передзвонювалися. А потім він знайшов мене в соцмережах і побачив, що я з дитиною і чомусь на деякий час зник з зв’язку. Я сама не надзвонювала – зрозуміла, що він злякався.

Але через деякий час знову дзвінок – мій улюблений знову приїхав до друга, але вже для того, щоб поговорити зі мною. Я його запросила до себе, познайомила зі своєю мамою і з сином. А потім мама зібрала дитину на прогулянку і пішла – зрозуміла, що нам треба поговорити.

Мій улюблений мені сказав, що йому без мене погано, він хоче одружитися зі мною, тільки є поки одне «але»: його мама дуже строгих правил, вона зійде з розуму, якщо дізнається, що у мене є дитина. Вона навіть не повинна знати те, що я взагалі була заміжня!

Прийшла моя мама, ми їй все розповіли. Мама у мене хороша, все зрозуміла, запропонувала нам поки виїхати, розписатися і підготувати свекруху, вона все ж колись це дізнається! Головне, щоб ми гроші їй висилали на дитину. Ну це без проблем.

Ми приїхали в місто мого нареченого, він мав свою квартиру на сусідній вулиці з його мамою. Важке було знайомство – вона пильно на мене дивилася, це так неприємно! Був ще вітчим нареченого, але він майже не виходив на знайомство, мовчки з нами чай попив і пішов.

Я зрозуміла, за що тримається мій наречений – там спадщини у нього з його братом на мільйони: шикарна квартира, у мами всі пальці в золоті, сама водить круту машину. У неї свій бізнес – магазин шкіряних курток, шуб та іншого дорогого верхнього одягу і взуття. Круто, але з такою свекрухою дуже страшно! Ми подали заяву, його мати хотіла зробити шикарне весілля, але ми навідріз відмовилися: як же я свою рідню запрошу? Всі відразу з’ясується! Послалися на карантин.

Я дуже боялася, що свекруха почне з’ясовувати – хто я така. Але тут через пандемію трохи похитнувся її бізнес і свекрусі просто було не до нас: живемо ми і живемо, у неї інші думки. Вона просто знає, що я жила з мамою, закінчила коледж і все.

Свекруха навіть здзвонилася з моєю мамою, але та нічого не сказала, та й заспокоїлася – мовляв, чистенька невістка, нічого за нею особливого не значиться. Та й до весілля їй мій чоловік багато що про мене хорошого розповів, її все влаштувало. Зате свекруха відразу взяла мене в сімейний бізнес – працювати продавцем.

Я не можу зайвий раз взяти відгули і з’їздити до сина, тільки з літа два рази восени була. Жити в обмані стає все страшніше, краще б ми самі в усьому відразу зізналися. Але чоловік каже, що сам знайде потрібний момент, щоб у всьому зізнатися, все буде добре!

Так, але я шалено сумую без малюка. Розмова по вайберу – це не те, я не можу його обійняти, укласти на ніч спати. Мама мене заспокоює, а я плачу. Думаю, що мій чоловік вже сам не радий, що вляпався в цю історію. Ми з ним не сваримося, він начебто все розуміє, але вже не знаходить тих слів розради, які були у нього раніше.

Я йому пропоную самій все розповісти свекрусі, а він мені: «Почекай, поки не час, я їй сам все розповім! Потерпи трошки! » Ну скільки можна терпіти? Ну все одно вона колись все дізнається! Може мені ризикнути, все розповісти, а там будь що буде: дійде справа до розлучення, то хоч до сина повернуся. Або ще потерпіти? Я дуже люблю чоловіка, але без сина вже не можу!