Скарга на батьків, на погані відносини з ними – одна з найпоширеніших в практиці будь-якого психолога, я в даному випадку, не вийняток. «Гірше дітей …», «набридли, лізуть в життя …», «як мені їх змусити …» – цей список можна продовжувати нескінченно.

Але при цьому, як ви думаєте, яке найяскравіше почуття відчуває абсолютна більшість дорослих людей по відношенню до своїх старих батьків ПІСЛЯ їх смерті? Почуття провини – за неправильну поведінку, недостатньо приділений час, невиявлені емоції. Як наслідок, людина після смерті батьків довго не може примиритися з втратою, важко переживає тягар втрати і все життя тягає на собі гирю почуття провини.

Щоб розірвати порочне коло пропоную вам дотримуватись нехитрих правил. Звичайно, це не панацея, але спосіб зробити ваше з батьками життя не мукою, а радістю від подарованого один одному часу.

1. Очікувати гіршого і приємно здивуватися
Ви не чекаєте позитиву від майбутнього спілкування із старими батьками? І не чекайте, але якщо вечір все-таки виявиться приємним – тим краще. Крім того, можна отримати задоволення і від себе, від своєї поведінки. Наприклад, ви знаєте, що має бути тяжка розмова, до якої батьки повертаються не в перший раз. Подивіться, адже скільки б разів не обговорювалася ця тема, далі слів справа все одно не піде, який сенс злитися і дратуватися? Налаштуйтеся на стриманість і, перетерпівши початок неприємної бесіди, підбадьорюйте і хваліть себе подумки за терпіння і самовладання. Спокійно вислуховуючи точку зору батьків, подумайте про те, яким ви станете через чверть століття.

2. Виявляти ініціативу
У дитинстві мама і тато сприймаються як супер істоти,  які все знають і все можуть. Ми приходили до них не стільки з радощами, скільки з проблемами, шукаючи поради. Але з часом цей ореол згасає і приходить пора взяти на себе роль лідера не тільки в кар’єрі, але і в побудові сімейних відносин. Створіть свої правила і ритуали любові в спілкуванні з батьками і дотримуйтеся їх. Пам’ятайте: батьки не присвячували нас в свої робочі проблеми, коли ми були маленькими – прийшов час і нам фільтрувати інформацію, позбавляючи їх від своїх бід, які вони все одно не в змозі вирішити. Наше благополуччя – мірило їх спроможності в житті, їх впевненість в собі.

3. Приймати такими, які є, а не перевиховувати
Кому в дитинстві мама не розповідала про сусідського хлопчика, який добре їсть і слухається батьків або однокласницю, що радує відмінними оцінками? Коли батьки старіють і починають потребувати допомоги, з’являється бажання піти тим же шляхом і привести в приклад стареньку сусідку, що багато гуляє і правильно харчується. Але це марно, їх не виправити, а критика «в лоб» викличе відповідну хвилю негативу і відторгнення. Як варіант (якщо фізичні можливості батьків дозволяють) – піти на хитрість, наприклад, подарувати цуценя, якого доведеться регулярно вигулювати, з формулюванням «внучка буде частіше заходити в гості, щоб поспілкуватися з собачкою-симпатягою».

4. Тримати руку на пульсі
Неодмінний атрибут старіння – хвороби. Навіть якщо ви не возите особисто батьків до лікарів, слід відстежувати динаміку їх захворювань і розуміти, що вони собою являють, які можуть бути наслідки і, як варіант, приміряти на себе. Наприклад, якщо тато втрачає зір, спробуйте один день провести з зав’язаними очима, щоб зрозуміти, що він відчуває. А як ви будете себе відчувати, нічого не чуючи? А якщо ноги пересувати так важко, ніби на кожній висить по гирі? З віком люди втрачають фізичні можливості, з цим нічого не поробиш, але можна навчитися приймати даний факт і мислити в ключі «а як би їм було комфортніше».

5. Не конфліктуйте
Люди похилого віку дуже часто бувають агресивними навіть без видимих причин, причому зміна настрою з «благодушного» на «роздратованого» відбувається в одну мить. Це – наслідок незадоволеності собою, нездатності впоратися з наростаючою втомою тіла і розуму. Не варто піддаватися на провокації, відповісте на агресію – і пропадете. Брудом бруд не відмиєш. Посміхайтеся, ігноруйте випади старого родича і при найменшій можливості міняйте вектор, тему розмови. Відволікаючи його – і він забуде про те, як тільки що злилися.

6. Не жалість, а співчуття
Між цими двома почуттями – величезна прірва. Жалість робить людину слабкою, жалюгідною, співчуття може бути творчим, навіть цинічним, але здатним надати сил і впевненості в собі. Співчувати – дуже важливо, це дружнє плече, на яке можна спертися в скрутну хвилину. Жаліти – значить брати на себе вирішення проблем, позбавляючи людину останніх залишків самоповаги.

7. Не потрібно сперечатися і доводити правоту або провину
Типова ситуація: бабуся-пенсіонерка скаржиться, що дорослі діти навантажують її якимись обов’язками, наприклад, вигулювати собаку, і вона втомлюється. А ви-то пам’ятаєте, як складалася ситуація, і душа горить сказати: але ти ж сама запропонувала, тому що ми допізна на роботі! Сперечатися тут ні до чого, тому що у неї своя версія подій. Більш того, звільнення від «почесного обов’язку» стане приводом для нової хвилі невдоволення – не довіряють! Вічне невдоволення – спосіб привернути до себе увагу. Старим не вистачає відчуття власної значущості, адже вони вже не можуть створювати в житті значимі результати самостійно. Це нова особливість характеру, обумовлена віковими змінами. Ви ж розумієте, що бабуся не зможе пішки піднятися на десятий поверх? Ось і таку нову рису прийміть, як даність, і навчіться переробляти отриману негативну енергію і повертати позитивну. Більше говоріть слів любові і вдячності.

8. Більше вражень
Маленьких дітей захоплює все навколо, з віком це, на жаль, проходить, емоції і почуття втрачають гостроту. Дуже багато проблем людей похилого віку – від нудьги. Бабусі на лавочці перемивають кісточки сусідам саме через брак інших тем, яскравих вражень, але це ще не біда – куди гірше, якщо спілкування обмежується екраном телевізора. Літніх людей просто необхідно чимось займати. Шахраї, впихаючі людям похилого віку копійчані товари за нечувані суми, шукають не просто самотніх, але соціально обмежених людей, і кращий спосіб боротьби з цим явищем – не залізні двері і кодові замки, а цікава справа. Причому, в принципі, будь-яка – хтось збирається компанією, національні костюми шиє та пісні співає, а хтось за комп’ютером в ігри «ріжеться» і просить онуків не просто так в гості заглядати, а встановити нову іграшку. Якщо ваша мама натхненно переказує вам чергову серію серіалу або довго і нудно розповідає що і де у неї болить, вислухайте терпляче. Це її подієвий ряд. На жаль, інформаційний простір постачає не тільки позитивні емоції. Звичайно ми, як дбайливі діти, намагаємося обмежити батьків від негативу, але це не завжди вдається. Що так само слід приймати як даність, так як це – життя.

9. Не звинувачувати і себе в тому числі теж
Коли ми думаємо про спілкування з близькими людьми, почуття провини виникає дуже часто. Нам здається, що за щоденними справами ми злочинно мало часу приділяємо дітям, чоловікові і, звичайно ж, батькам. І в останньому випадку ситуація ускладнюється розумінням, що час перебування в цьому світі літніх родичів невблаганно закінчується, що вони підуть, а ми залишимося, так і не встигнувши, не сказавши, не додали чогось важливого. Але тут треба знати наступне: люди на межі життя і смерті все більше занурюються в себе, намагаються привести в порядок думки про минуле, часто просто випадаючи із сьогодення. Це – особливості мислення, особливості пам’яті. Події недавніх днів розвіюються, наче туман, залишаючи основне – маму і тата. У наших силах дати їм якомога більше, але це не означає, що слід власне життя підмінити життям батьків. Це не призведе ні до чого хорошого, навпаки, викличе розумне невдоволення – чому улюблене чадо так і не побудувало кар’єру, не створила сім’ю? І пояснення, що ви хотіли бути поруч, не матимуть жодної ваги.

10. Пробачити і прощати
Мабуть, найголовніше – навчитися прощати. Залишати образи у вчорашньому дні і починати кожну нову зустріч так, немов ніяких образ і не було , тому що є більш важливі речі, ніж намагатися змусити батьків зрозуміти вашу життєву позицію. Крім того, якщо ви не простите батьків сьогодні – завтра їх, можливо, вже не буде … Прощати нелегко, для цього потрібні сили. Існує багато практик для збереження здатності співчувати – не варто ними нехтувати. Хоча найдієвіший, напевно, зуміти розсмішити. Спільний сміх змиває негатив і дозволяє переступити неприємну тему і жити далі. Сподіваюся, що це допоможе вам зробити ваші відносини з батьками тепліше і привітніше.