Моє життя з кожним днем стає все більш нестерпним. Не маючи коштів на придбання власного житла, ми з чоловіком після одруження стали жити з його батьками. В них трикімнатна квартира, а тому ми змогли розміститись комфортно.

Нас у квартирі живе п’ятеро: я, чоловік, наша шестирічна дочка, свекруха і свекор. Мирно живемо, побут налагоджений. Жодних конфліктів у нас раніше не виникало. Квитанції за комунальні послуги оплачуємо навпіл, на основні продукти складаємося, а потім докуповує хто що вважає за потрібне (солодощі, ковбаса, сир і т.п.). Правило просте: що лежить в холодильнику, то можна брати. І неважливо, хто це купив.

Рік тому свекруха вийшла на пенсію і я дивлюся, вона поступово стала деградувати. Відносини у нас з нею нормальні, я завжди до неї ставилася з повагою, а вона не втручалася в наші відносини з чоловіком.

Зараз у неї головний бзік – економія. Спочатку вона експериментувала на собі. Наприклад, використовувала сірника по два рази. Не знаєте як? А ви запитайте, вона навчить! Використаний сірник – не викидайте. Ним можна скористатися ще раз, а то і два – підпалити конфорку, якщо сусідня вже запалена.

Потім посуд почала мити «по-американськи»: включить воду, все намочить, вимкне. Після того, як намилить тарілки, знову включає і швидко ополіскує. З недавнього часу просить (все настійніше), щоб я робила так само.

Тепер вона за всіма ходить і вимикає світло, на ніч висмикує всі вилки з розеток. Всього й не згадаєш, що там ще в цих безглуздих статтях про економію пишуть. З останнього: душ, виявляється, треба приймати не більше 4 хвилин. Довше – марнотратно. Так у мене ж головне щастя після важкого трудового дня – це постояти під струменями теплої води! Але ні, хвилин через п’ять вона спочатку постукає у двері, а потім кожну хвилину-дві буде барабанити.

Стала тут помічати, що хтось унітаз за собою не змиває. Це неприємно, погодьтеся. Ну ладно, зайду, змию, потім свої справи зроблю. Коли це стало регулярно повторюватися, я стала звертати увагу, після кого залишаються «неподобства». Так, це улюблена свекруха. Поговорила з нею, попросила бути уважніше.

Вона так серйозно мені: «Ніна, я давно хотіла тобі сказати …» Далі вона мені пояснювала, яка вийде економія води, якщо змивати за собою ну хоча б через раз. Маразм, там економія виходить, ну 30 грн на місяць. Але якою ціною!

Для старечої деменції поки рано, їй всього 62 роки. Що робити  з нею, як жити далі?