Життєва історія про наполегливість

Розмістив оголошення – потрібні монтажники систем каналізації. Дзвонять.

– Так, алло.

– Здрастуйте, я по оголошенню.

– Слухаю.

– Мені треба трохи попрацювати, мене в армію забирають, через 2 місяці.

– Без досвіду б взяв, але 2 місяці … Ви навіть не навчитеся нічому толком. Вибачте.

– Ну будь ласка, нікому не треба на 2 місяці, я хоч матері грошей зароблю перед відходом.

– А сенс, ви ж не вмієте труби монтувати?

– Я можу копати і тяжкості тягати. Адже є ж у вас така робота! Можу дешевше працювати!

Ось, думаю, наполегливий, як би відв’язатися без грубості. А потім смикнув чорт і згадав, що я точно так же на першу роботу влаштовувався. Без досвіду, по два-три рази в одну контору надзвонюючи і виходив дешевше ніж інші.

– Чорт з тобою, завтра на об’єкт приїжджай і робу не забудь з чоботами гумовими. Подивимося на тебе.

Спочатку я подумав, що він переді мною красуэться. Дуже вже старається. Прям бігає по будівництву. Попросив охоронця коли обхід робить поглядати на нього, коли я не на об’єкті.

– Так, алло, це охоронець. Ви просили подивитися на Олексія.

– Так, пам’ятаю, як він там?

– Ваші всі сидять, Олексій копає.

– Один?! Передзвоніть на наступному обході, будь ласка.

Льоша відпрацював 2 місяці.   Він навчився працювати з екскаватором, деяким обладнанням і з вантажопідйомниками. Він зовсім трохи, але почав в’їжджати в креслення. По-дитячому, звичайно, але це став другий чоловік в бригаді, хто не хрестився при вигляді креслення і профілю колодязя.

Я не став йому менше платити, він по-чесному відпрацьовував свої гроші. Він жодного разу не дозволив собі випити з мужиками «по пляшці». На будівництві з’являвся за півгодини і йшов завжди останнім. І старався. Дуже старався.   Якщо хлопця життя не зламає – далеко піде. Навіть на чистому куражі попре.

У мене він заробив 30 тисяч гривень за 2 місяці. Без досвіду це багато. Жодного штрафу, жодної догани.   Старайтеся, хлопці, прагніть і пробивайтеся. Навіть якщо відмовляють, навіть якщо треба потерпіти і попрацювати «безкоштовно».   Коли мені важко, я згадую Олексія. Разом з ним і себе. Я так само пер незважаючи на відмови і проблеми. І буду продовжувати, бо здаватися не можна.