Життєва історія про наполегливість
Розмістив оголошення – потрібні монтажники систем каналізації. Дзвонять.
– Так, алло.
– Здрастуйте, я по оголошенню.
– Слухаю.
– Мені треба трохи попрацювати, мене в армію забирають, через 2 місяці.
– Без досвіду б взяв, але 2 місяці … Ви навіть не навчитеся нічому толком. Вибачте.
– Ну будь ласка, нікому не треба на 2 місяці, я хоч матері грошей зароблю перед відходом.
– А сенс, ви ж не вмієте труби монтувати?
– Я можу копати і тяжкості тягати. Адже є ж у вас така робота! Можу дешевше працювати!
Ось, думаю, наполегливий, як би відв’язатися без грубості. А потім смикнув чорт і згадав, що я точно так же на першу роботу влаштовувався. Без досвіду, по два-три рази в одну контору надзвонюючи і виходив дешевше ніж інші.
– Чорт з тобою, завтра на об’єкт приїжджай і робу не забудь з чоботами гумовими. Подивимося на тебе.
Спочатку я подумав, що він переді мною красуэться. Дуже вже старається. Прям бігає по будівництву. Попросив охоронця коли обхід робить поглядати на нього, коли я не на об’єкті.
– Так, алло, це охоронець. Ви просили подивитися на Олексія.
– Так, пам’ятаю, як він там?
– Ваші всі сидять, Олексій копає.
– Один?! Передзвоніть на наступному обході, будь ласка.
Льоша відпрацював 2 місяці. Він навчився працювати з екскаватором, деяким обладнанням і з вантажопідйомниками. Він зовсім трохи, але почав в’їжджати в креслення. По-дитячому, звичайно, але це став другий чоловік в бригаді, хто не хрестився при вигляді креслення і профілю колодязя.
Я не став йому менше платити, він по-чесному відпрацьовував свої гроші. Він жодного разу не дозволив собі випити з мужиками «по пляшці». На будівництві з’являвся за півгодини і йшов завжди останнім. І старався. Дуже старався. Якщо хлопця життя не зламає – далеко піде. Навіть на чистому куражі попре.
У мене він заробив 30 тисяч гривень за 2 місяці. Без досвіду це багато. Жодного штрафу, жодної догани. Старайтеся, хлопці, прагніть і пробивайтеся. Навіть якщо відмовляють, навіть якщо треба потерпіти і попрацювати «безкоштовно». Коли мені важко, я згадую Олексія. Разом з ним і себе. Я так само пер незважаючи на відмови і проблеми. І буду продовжувати, бо здаватися не можна.