Чому в радянському союзі масово видаляли мигдалики?

У Радянському Союзі з цим «шкідливим» органом розбиралися швидко. Мигдалини просто видаляли, причому без наркозу. Операція ця була досить неприємною, але що ще гірше, дуже поширеною.

У 70-80-ті роки в медицині була прийнята думка, що мигдалини організму не потрібні. Їх виривали «для профілактики» всіляких простудних захворювань. Варто серйозно застудитися, як гланди тут же напухають, звужуючи просвіт горла. Набряклість, болючість і почервоніння мигдалин – всі ці симптоми супроводжують будь-яку ангіну і грип. Через них ставлення до мигдаликів склалося саме негативне. Здавалося б, вони завдають тільки шкоди, заважаючи і без того ослабленому хворобою людині ковтати, а часом і нормально дихати.

Чи ефективно видаляти гланди насправді? Років 20 тому ця практика була визнана помилковою. Видалення мигдалин жодним чином не попереджає простудних захворювань. Навпаки, воно відкриває інфекції прямий шлях в організм людини.

Мигдалини – це особливий парний орган, що складається з лімфоїдної тканини. Остання виконує дуже важливу функцію в організмі – вона продукує клітини, відповідальні за імунітет. Мигдалини дані людині для захисту від інфекції, яка може потрапити в легені з зовнішнього середовища. Коли гланди запалюються, вони виробляють велику кількість клітин лейкоцитів, які захищають організм від зовнішнього «агресора». Більш того, цей парний орган виконує кровотворну функцію. Це дуже важливо! У гландах буквально виробляються клітини, які формують нормальний склад крові.

Видалення гланд «в профілактичних цілях» рівносильно видаленню частини печінки. Обидва органи нейтралізують шкоду, яка може бути завдана організму. Печінка нейтралізує токсини, мигдалини – віруси і бактерії. Зараз вже доведено, що людина з видаленими мигдалинами в 2 рази більше схильна до всіляких простудних захворювань, значний відсоток яких протікає з ускладненнями.

Лікувати або не лікувати? Зараз вкрай рідко призначають операцію з видалення мигдаликів. Показанням для неї може бути якесь дуже складне і запущене захворювання, наприклад, хронічний тонзиліт (запалення мигдаликів з утворенням пробок в їх пухкій поверхні). Але в більшості випадків медики все-таки вважають за краще консервативне, або медикаментозне лікування. Зараз фармакологія досить добре розвинена, щоб впоратися з такою проблемою, як запалені мигдалики.