Хіба це позор: вийти заміж за таксиста?

Майже всі знайомі її засуджують і не можуть зрозуміти, як вона так “опустилась”. Мабуть зовсім зневірилась, от і понизила вимоги…

Олена за “принцами” не ганялася ніколи. Взагалі вона з самого універу була стурбована кар’єрою і про заміжжя навіть не думала, тому і «планки» як такої у неї ніколи не було. «Планку» їй нав’язували оточуючі.

«З такою освітою тільки в міністерстві працювати!» «Красуня і розумниця, від женихів відбою не буде!» «Такий хто попало не потрібен! Не той рівень! » І все в такому дусі.

Зі своїм майбутнім чоловіком Олена познайомилася в таксі. Викликала машину в аеропорт. Водій виявився дуже приємним і симпатичним хлопцем. Розважив її розмовою, але не був нав’язливий. Не слухав блатняк по радіо, не курив в машині, не ганяв, як знавіснілий. В цілому залишив приємне враження.

Через пару тижнів їй знову треба було таксі, і, як це не дивно, на її замовлення приїхала та ж сама машина з тим же водієм. Може доля? Він їй залишив свій телефон на випадок, якщо їй знову потрібно кудись їхати. Вона кілька разів скористалася його послугами, ну і якось само собою у них закрутилися відносини, які через півтора року привели до весілля. Олену не бентежило те, що чоловік у неї таксист, зате більшість знайомих і рідних чимало здивувалися її вибору.

– Так він їй не рівня! Через рік розлучаться! – запевняли знайомі.

Однак уже п’ять років вони разом, розлучатися не збираються, і навіть народили дитину. Звичайно, чоловік Олени не може похвалитися престижною професією і гучного посадою, але поганим чоловіком і батьком він від цього не став.

Він абсолютно не п’є (робота не дозволяє), не курить, працьовитий, і навіть не дивлячись на повну зайнятість намагається допомагати дружині вдома в міру своїх можливостей. І квіти їй дарує, і подарунками балує, і на відпочинок грошей не скупиться.

У нього є освіта, але за фахом він пропрацював недовго. Почав таксувати для додаткового заробітку, а потім виявилося, що таксі приносить йому більш-менш непогані гроші, і кинув основну малоприбуткову роботу.

Що найсмішніше, через якийсь час з’ясувалося, що чоловік однієї знайомої, яка обурювалася вибором Олени, заробляє на своїй посаді провідного економіста стільки ж, скільки чоловік Олени на своєму таксі. При цьому чоловік тієї знайомої вважає себе казна-яким героєм-добувачем, який після роботи завалюється будинку на диван перед телевізором і навіть не думає допомагати дружині. Не чоловіча це справа! Дружина його давно закрила очі на те, що чоловік і про 8 березня забуває, і про День народження, зате пишається тим, що вона одружена з провідним економістом, а не як Лєна, за таксистом.

Престиж професії, звичайно, справа хороша, але все-таки відносини будують з людиною, а не з записом в трудовій книжці. Як вважаєте?