В нашій родині, як і у багатьох інших. була чудова традиція: збиратись на свята всією ріднею в новорічні та різдвяні свята. Раніше це ніколи не викликало складнощів: ми з чоловіком ще не були розлучені, були живі мої батьки…

Зараз старша дочка живе далеко за кордоном, вийшла там заміж, а син зовсім недавно одружився (цього літа). Живуть молоді недалеко від мене, тільки ось я відчуваю, що свято мені вперше доведеться зустрічати одній.

Вся справа в тому, що з невісткою ми не зійшлися характерами. Я не буду говорити, що у мене цукровий характер, але такого норову, як у невістки, ще й пошукати треба. Познайомилася я з нею майже рік тому – ось як раз після новорічних свят цього року. Син привів її під ранок до нас додому після вечірки друзів. Я пила на кухні чай і вони підсіли на сніданок. Таке враження було, що я тут зайва, як в кафе за сусіднім столиком – у панянки ніякого сорому, коротко привіталася і нуль уваги на мене: попила кави і зникла в кімнаті сина.

Вони поспали, ближче до вечора ця мадам зайняла ванну кімнату, безцеремонно скористалася моїм шампунем, бальзамом, феном, пінкою для волосся і знову молоді пропали. Я потім синові сказала, що мені все це не сподобалося, але він тільки віджартувався. Незважаючи на весняний карантин, ця дама з’являлася у нас регулярно.

Мабуть, мій докір все ж подіяв на неї – син передав. Тоді вона нахабно поставила у ванній свої пінки і шампуні, причому зсунувши мої. Крім того – вона безпардонно брала з холодильника все, що їй подобається! На мої зауваження панянка відповідала, що син теж тут живе і він їй це дозволяє. Починалася перепалка, причому вона не робила знижку на мій вік, а хамила мені нарівні! Син сам все зрозумів, зняв квартиру і парочка поїхала.

А в серпні було їх весілля в невеликій кафешці. Хочу я чи ні, але прийти довелося, хоч для мене це був подвійний удар: невістку бачити не хотілося, та й колишній чоловік там був, якого я бачити тим більше не бажала. В основному я просиділа в куточку, дивлячись на те, як всі веселяться. У самий розпал весілля молодята підсіли до мене, мовляв – мама, давай забудемо минулі образи, чого нам тепер ділити? Разом вже не живемо. Я, ніби як, пом’якшала, але про мене тут же забули.

Під шумок я викликала таксі і поїхала додому. Моє зникнення так ніхто, напевно, і не помітив. Мені потім тільки розповідав колишній чоловік (і подзвонив ж, щоб вжалити!), що не обійшлося без перемивання моїх кісток серед гостей – мовляв, вредна свекруха попалася нареченій, вважає себе королевою, ні з ким спілкуватися не хотіла.

А потім у сина був день народження. Він нещодавно взяв нову машину в кредит і я йому подарувала набір інструментів для авто. Невістка стала відразу насміхатися: навіщо для нової машини інструменти? Вона ж не ламається, а якщо щось і станеться, то автосервіс в допомогу. Причому вона робила це так уїдливо, що син її поставив на місце. Тоді невістка почала спеціально у всьому ігнорувати мене, тільки син був люб’язний по відношенню до мене.

Потім він провів мене додому, а невістка навіть в коридор не вийшла. Син вибачався за її поведінку, але і натякнув на мій характер – мовляв, теж не цукор, навіщо ж так відкрито показувати своє невдоволення ?! Але чому я, на правах старшої, повинна прогинатися під цю даму?

І ось сьогодні швидше за все, вперше, мені доведеться святкувати Різдво одній! Ще рік тому приїжджала дочка з чоловіком і онуком, син був холостий, всі разом були за столом, конкурси придумували. А тепер мало того, що пандемія всі зустрічі скоротила, так ще невістка тепер палиці в колеса ставить. Син настійно просить мене до них приїхати, але не лицемірити ж нам з невісткою в побажаннях щастя одна одній, якщо у нас взаємна ненависть!

Подруга кликала до себе, але теж не хочу: там у неї своя сім’я, чого я заважати буду ?! Навіть ніколи не уявляла – як це: провести Різдво на самоті. Мабуть, доведеться звикати, сумно це, дуже сумно.