Ця історія трапилась зі мною минулого місяця. Мені необхідно було їхати у відрядження в інше місто на тиждень. У нас там живуть далекі родичі і, дізнавшись про мою поїздку, мама попросила заїхати до них та передати деякі речі.

Якщо відверто,  я людина досить гидлива, не до фанатизму, звісно, але …  Залишивши валізу в готелі я поїхала до родичів. Загалом, квартира у них захаращена якимись коробками, баночками, статуетками, килими абсолютно всюди, все це в такому пилу, що мене просто вивернуло. Всю цю картину доповнює кіт, вірніше, його лоток в туалеті, повний відходів життєдіяльності кота, а його аромат  відсувається у всій квартирі.

На кухні навіть посудомийна машина брудна,  дверцята і гумки там аж чорні від бруду … Ганчірка і губка на раковині огидно жирні (мене просто просили подати цю ганчірку, щоб витерти зі столу). Господиня, зрозуміло, люб’язно накрила в залі стіл.

Я вже розуміла, що не хочеться мені їсти, хоч і провела кілька годин в дорозі. Але і не є незручно. Загалом, нишком протерла вилочку і тарілку антибактеріальною серветкою, удавала, що їм. Але господиня помітила, що я копирсаюся в тарілці й давай приставати: «Несмачно? Що не їж? Гидуєш? »

Ось що тут відповісти, а? За столом господиня хвалилася, які вони шпалери красиві наклеїли. О!!! А я і не помітила! Хіба можна їх помітити, коли навколо таке?

До чого я це написала? Мені ось просто цікаво: невже люди не бачать, що живуть у відвертому срачі? Так, особисто у мене багато часу і сил йде на прибирання,  зате і душа радіє.