Батьки самі приїхали в гості до молодят, а тепер ображаються: могли б і трохи стримати свою пристрасть!

– А я вважаю, що це просто неповага до батьків! – розповідає Світлана Геннадіївна. – Ми з батьком вже не знали, куди очі ховати! .. Уявляєш, двокімнатна квартира в панельному будинку, ми в одній кімнаті, молоді в інший. Стіни тонесенькі, звукоізоляції ніякої – чутно, як сусід газету гортає. І ось щоночі із сусідньої кімнати – звуки … ну, ти розумієш! Я взагалі в шоці. Ми тиждень були в гостях, ну що, тиждень ніяк не обійтися було прямо без усіх цих дурниць? Кошмар!

Світлана Геннадіївна з чоловіком живуть у невеликому містечку Львівської області, їх двадцятишестирічна дочка Лія – в Києві. Відразу після школи вступила до столичного вузу, відучилася, природно, в Києві і залишилася.

Поки Лія вчилася, її від і до утримували батьки. Платили за орендовану кімнату – Лія знімала квартиру удвох з подружкою, колишньою однокласницею – надсилали гроші на їжу, одягали і взували.

– Ми не олігархи, але я вважаю, що освіту дати дочці зобов’язані. Багато студентів зараз підробляють, Лія теж намагалася, але ми з батьком були не дуже «за». Завжди їй говорили – якщо тільки не на шкоду навчанню! Твоє головне завдання – отримати диплом.

З «головним завданням» Лія впоралася відмінно, отримала диплом, вийшла на роботу і потихеньку встала на ноги – до чималого полегшення матері з батьком, бо, хоч вони і старалися, утримувати київську студентку їм було непросто. Але тепер складні часи, здається, позаду. На роботі Лія на хорошому рахунку – вона доброзичлива, ввічлива, позитивна, охоче береться за будь-яку справу і з задоволенням вчиться новому. Нещодавно їй підвищили зарплату і перспективи обіцяли хороші.

І в особистому житті у Лії все складається дуже вдало: півроку тому вона вийшла заміж. Зятя звуть Артур, він на пару років старше Лії, теж з приїжджих, теж посилено працює, робить кар’єру. Весілля як такого у молодих не було: просто посиділи в ресторані. Молоді посилено накопичують на власне житло в Києві. Живуть же зараз в квартирі далекого родича Артура, платять тільки комуналку.

– Цей троюрідний брат працює за кордоном, в будь-який момент може повернутися і тоді квартиру доведеться звільнити. Він і сам точно не знає, коли закінчиться контракт – може, через місяць, а може і через пару років. Зараз всюди ця невідомість … У будь-якому випадку, коли він повернеться, наші будуть брати іпотеку на ті гроші, що на той момент будуть. Тому зараз і намагаються накопичити якомога більше! – розповідає Світлана Геннадіївна.

Квартира у родича – звичайнісінька панельна двушка зі спартанською обстановкою, без ремонтів і наворотів, але молоді раді і такій. Є безкоштовний дах над головою, це відмінно. А красиво і комфортно вони зроблять в своєму власному житлі.

– І ось вирішили ми з батьком приїхати в гості до дочки! – каже Світлана Геннадіївна. – Поспілкуватися, побачитися, з зятем познайомитися – ми і бачилися до цього мигцем пару раз! .. Познайомилися, ага. Знали б, що так буде – не приїжджали! Ми довше планували погостювати, поїхали раніше. Ну тому що це неможливо вже, слухати цю метушню. Я не розумію, як не соромно взагалі? Знають, що ми за тонкою стінкою кожен подих чуємо! ..

Чесно кажучи, почувши про візит батьків, молоді забронювали їм готель неподалік, але Світлана Геннадіївна навіть чути про цей варіант не захотіла.

– Я що, приїхала в готелі сидіти, чи що? – заявила вона. – Не вигадуйте! При наявності двокімнатної квартири витрачати такі гроші на готель – це верх дурості.

Якась логіка в цьому була: молоді економлять, на роботу носять їжу, багато зараз собі не дозволяють – і викинути круглу суму на оплату навіть недорогого готелю було б нерозумно. Тим більше, в їхній квартирі був великий двоспальний надувний матрац.

– Розмістити з комфортом! – пожартувала Світлана Геннадіївна.

Але комфорту не вийшло і теща серйозно ображена на зятя. Що за показові виступи влаштував взагалі? З першого ж дня, вірніше, ночі, просто розуму незбагненно! Ну невже хоч тиждень не можна було без цього обійтися, поки батьки в гостях?

Звичайно, зятю вони не сказали ні слова, спробували натяками поговорити з дочкою, але та зробила вигляд, що нічого не зрозуміла …

А ви як вважаєте: батьки мають право ображатися в даній ситуації? Молоді дійсно якісь божевільні? Могли б, напевно, стримати пристрасть, якщо вже запросили гостей.

Або молоді «у себе вдома можуть робити що хочуть», а теща з тестем дуже образливі попалися?

Що думаєте?

джерело