Починаючи відносини з Артуром, Юля не сумнівалася в його вірності, довіряла йому, не влаштовувала перевірок – все було як в казці. Артур носив кохану на руках, обсипав красивими словами й квітами, і дівчина перебувала на сьомому небі від щастя.

Йшов місяць, другий, пара почала жити разом, і вже скоро Юля почала помічати за своїм чоловіком дивацтва. Давала питання, а у відповідь отримувала брехню. Спочатку дівчина не надавала значення цьому факту – думала, дрібниці, дурниці. Але така брехня почала даватися взнаки все частіше. Виявляється, він обманював її дуже часто …

Перший серйозний обман розкрився випадково. Юля побачила незнайому сторінку в соціальній мережі у свого коханого – причому, його сторінку, про яку вона не знала. Хлопець довго відмовлявся, говорив, що не має до неї відношення, але пізніше здався. Звичайно, Юлії було прикро – довіра пропала одну мить, адже з це сторінки її улюблений спілкувався з іншими дівчатами.

Артур благав про помилування, обіцяв, що подібного не повториться, говорив, що думок про зраду не було. І Юля йому повірила. Пробачила, вирішила йти вперед, відпустила ситуацію. І кілька довгих місяців все було добре.

А потім Юля лягла в лікарню. Складні процедури, терапія, цілий місяць страждань. Улюблений відвідував її, приносив фрукти, турбувався за її здоров’я. Артур переконував дівчину, що весь його маршрут без неї – це будинок-робота, що без неї він не хоче навіть виходити з дому, що все здається сірим і порожнім.

А після виходу з лікарні для дівчини відкрилася страшна правда. Її улюблений весь цей час обманював її – ходив до лазні з друзями, зустрічався з колишніми дівчатами, вів розгульний спосіб життя. Не було б так образливо, якби чоловік протягом місяця не переконував її у зворотному – противний був сам факт брехні.

Знову прохання про прощення, присягання про кохання. Юля знову пробачила, бо любила свого молодого чоловіка. Тому що сподівалася, що все і справді зміниться. Але з цієї хвилини довіри в стосунках не було. Дівчина шукала підступ в кожному слові свого чоловіка – їй здавалося, що після роботи він прогулюється з коханкою, що спільні друзі знають правду і мовчать, що Артур приховує правду.

Юля перебувала в постійному стресі, тероризувала улюбленого дзвінками й повідомленнями, а він, керуючись почуттям провини, все це терпів. Артур дозволяв улюбленої перевіряти свої повідомлення і дзвінки, розповідав про кожен свій крок, і справді після роботи летів додому.

Пройшли роки, старі образи вляглися, пара одружилася, у них народилася дитина. Юля більше не чула брехливих фраз від свого чоловіка або не хотіла їх чути.

Все ж терпіння, прощення і любов допомогли повернути довіру у відносинах, але кожен раз, коли в Артура дзвонив телефон, Юля мимоволі повертала голову в його бік …