Чоловік пішов до іншої жінки. Варто було б сумувати. І я навіть збиралася, але ні … Треба було його ще раніше спровадити. Так, мені шкода ті п’ять років, які я прожила з моїм колишнім. Але варто бути оптимісткою

Чоловік пішов до іншої жінки. Варто було б сумувати. І я навіть збиралася, але ні … Треба було його ще раніше спровадити. Так, мені шкода ті п’ять років, які я прожила з моїм колишнім. Але варто бути оптимісткою … Він з таким же успіхом міг ще кілька років відтягувати неминуче, брехати мені, і врешті-решт піти.

Дітей у нас немає і бути не могло: надто вже мляві у нього живчики.

Але знаєте … Я спочатку думала, а як же це повертатися в самотню квартиру, де крім мене більше немає нікого? А це по-справжньому добре. Готувати не треба! Прати купу речей не треба! Перу тепер у два рази рідше. Прибирати бардак за цією великою дитиною теж не треба! У мене з’явилася маса вільного часу.

У раковині не валяються брудні каструлі й тарілки.

І який же кайф, коли в будинку ніхто не розкидає речі. Все знаходиться там, де я залишила. Все по своїх місцях.

Я раніше ніяк не могла зайнятися штучною флористикою. А тепер змогла. Зробила салатик, перекусила і вперед … до улюбленої справи.

Несподівано з’явився час на посиденьки з подругами, яких вже сто років не бачила.

Варто відзначити, що я стала більш радісною. Ну в тому самому сенсі. Знайшла собі хлопця на 5 років молодше. Старанний такий. Потрібно було зробити це ще давно.

Одного разу я скажу спасибі колишньому чоловікові, що він пішов до своєї коханки. Одного разу я зроблю це, а поки нехай думає, що я дуже мучуся і страждаю по ньому.