Офісна робота мені не підходить. У цьому я переконався. Можливо й ви зміните думку
Робота від восьмої ранку до п’ятої вечора з перервою на обід хоч і має певний набір плюсів, але водночас і настільки ж велика кількість мінусів, що за голову хапаєшся.
Я працював фрілансером майже 10 років аж до 2019 року. Справи йшли не особливо добре, але і поскаржитися не можу: на хліб з маслом і подорож в Туреччину раз в рік вистачало.
Змінити роботу мене змусили певні обставини. Запропонували роботу з графіком 6 днів на тиждень без права на лікарняний. Грошей також не жаліли. Я стільки за 3 роки старанної роботи в якості фрілансера б не заробив. Та й працювати в повній самоті мені вже порядком набридло. Бували періоди, коли від самотності навіть сам з собою розмовляв.
Після перших двох тижнів роботи на повну ставку я став проклинати все на світі: колег, постійний шум, запах сигаретного диму, дрес-код, запізнився – пиши пояснювальну (і нікого не хвилює, що за день до цього ти з роботи об одинадцятій вечора повернувся), а ще стрес, стрес і ще раз стрес.
Звільнятись не буду, інакше порушу умови контракту і замість преміальних мені виплатять голий оклад. А гроші потрібні.
Все ж робота – це щось протиприродне людській натурі. У ці самі моменти я згадую, як же класно сидіти в повній самоті й не слухати про цілі компанії й порожню балаканину.
В результаті кожен повинен для себе сам вирішити, що йому краще, а я після закінчення дії контракту знову піду у фріланс.