Іван не може більше керувати машиною. На це його спонукали вагомі обставини.

Понеділок.

Під машину кинувся пішохід. Вискочив посеред дороги, хоча до найближчого переходу було метрів 50. вискочив як дикий олень з лісу. Ще б трохи й він його б його задавив. Крутнув кермо, дав по гальмах. В зад його машини ледве інша машина не в’їхала. А пішохід так швидко зник, немов нікого й не було.

Вівторок

Повертався з роботи. Якийсь бовдур їхав позаду і дико сигналив, хотів, щоб Іван додав швидкості, але він і так йшов на максимальній. Порушувати не хотілося, враховуючи, що там камери. Цей чоловік хвилини півтори сигналив, поки Іван його не пропустив коли можна було їхати у два потоки. Ніби 5 хвилин так важливі … Обмінялися з тим водіями нецензурними жестами й добірними матюками. Прекрасно.

Четвер

Іван катався по дворах і прийшов в шаленство від того, що ніхто не включає поворотники. Чорт його знає … хто куди поїде …

П’ятниця

Сусід паркувався і вдарив машину Івана. І собі пом’яв, але від цього не легше.

Субота

Іван напився в друга. За кермо не можна. Викликав таксі. Добирався з передмістя до центру в якості пасажира. Господи, яка ж це краса, коли не потрібно стежити за дорогою. Він сидів на задньому сидінні і як в дитинстві пальцями перебирав по склу, немов це чоловічок бігає. Краса. Навіть трохи задрімати встиг. І плювати на всіх цих диваків які не включають сигнали й кидаються під колеса. Після цього Іван думає продати машину.