Дружили з моїм нинішнім чоловіком ще зі школи. А якщо бути більш точним, то починаючи зі старших класів. Він перевівся в нашу школу в десятому класі. Тоді то ми й почали зустрічатися. Інших відносин в моєму житті не було. Перший поцілунок, перший і єдиний чоловік.

Ми домовилися, що будемо вступати в один університет. Я хотіла пов’язати своє життя з біологією, але вибрала фізмат, щоб бути поруч з моїм хлопцем. Після університету стали працювати. Мене взяли у велику компанію, а чоловік залишився працювати в університеті. Одружилися через рік після завершення навчання.

І тут немов мого хлопця підмінили. Що з ним сталося? Адже він не був таким. Точно знаю. Спочатку разом займалися домашніми справами. Готування і прибирання ділили навпіл. У кого був час, той і готував. Я зараз вся в роботі. Приходжу додому, грязюка, сморід, їсти нічого, чоловік грає на ігри.

До мене повністю охолов. Що тільки не робила: купувала спеціальну білизну, дещо замовила в інтернеті, щоб підігріти пристрасть. Намагалася з ним безпосередньо поговорити – нічого. Каже, що все добре, що все як раніше. Тільки я бачу, що йому в тягар. Одна з моїх подруг каже, що це нормально – криза подружнього життя. Вважає, що мій чоловік ще не нагулявся, адже я у нього теж єдина. Подруга вважає, що чоловік незабаром почне зраджувати. Сподіваюся, що вона помиляється. Якщо він мені змінить, то я навіть не знаю що зроблю.

Не знаю, у мене вже з мізками якась проблема. Іноді навіть не хочеться повертатися додому і бачити сумне обличчя чоловіка, якому все до одного місця. У тому числі і я. Напевно розлучуся з ним, якщо нічого не зміниться, але ж нічого не зміниться, відчуваю це.