У чоловіка після дня народження почалася якась безперервна хандра: закинув своє хобі, перестав зі мною розмовляти, з дітьми також майже перестав спілкуватися, мені став говорити тільки гидоти, почав валятися на дивані й дивитися телевізор. Варто відзначити, що раніше я взагалі не бачила, щоб чоловік бив байдики. А тепер може весь вільний час пролежувати боки на дивані

Живемо з чоловіком разом вже 18 років. Одружилися досить рано, мені тоді тільки 18 років виповнилося. Мій чоловік на 4 роки старший за мене. Інших відносин не було, та й не хотілося ніколи.

Досить довго не могли завести дітей: лікувалися обидва, в результаті все вийшло. Зараз у нас троє діток, всі дівчатка. Я працюю, чоловік теж. Причому у нього досить непогана робота гарна зарплата. Начебто все добре: все ще красуня-дружина, Троє дочок розумниць, прекрасна робота, є житло. Ну хіба не ідеальне життя?

Так у чоловіка після дня народження почалася якась безперервна хандра: закинув своє хобі (він варить неймовірно смачне пиво), перестав зі мною розмовляти, з дітьми також майже перестав спілкуватися, мені став говорити тільки гидоти, почав валятися на дивані й дивитися телевізор. Варто відзначити, що раніше я взагалі не бачила, щоб чоловік бив байдики. А тепер може весь вільний час пролежувати боки на дивані. Причому дивиться якусь погань: ток-шоу, серіали, створені для незрозумілої цільової аудиторії, випуски новин.

Перестав читати перед сном. Таке відчуття, що під час дня народження мого чоловіка викрали інопланетяни й замінили на когось іншого. У нього точно така ж зовнішність, але всередині він абсолютно інша людина. Я не впізнаю свого чоловіка. Він ніколи не був таким відстороненим пофігістом, якому на все начхати.

Пошукала в інтернеті. Єдине нормальне пояснення – це криза середнього віку. Бачу, що і до мене чоловік охолов. Я не хочу його втрачати. Тиждень тому я поговорила з ним. Сказала, що прекрасно його розумію. Розумію, що все дістало, що велика частина життя вже прожите. Навіть запропонувала йому сходити кілька разів наліво, щоб він якось оживився. Нехай вибере якусь нормальну жінку. Чоловік аж отетерів від того, що я йому запропонувала. Він став відмовлятися, запевняв, що любить мене, що йому інша не потрібна. Начебто трохи ожив, але тільки я по обличчю бачу, що це все заради мене робить. А на душі все така ж порожнеча і відчай.