З 10 років обов’язок оплачувати комуналку цілком лежала на мені. З 12 років сам ходив по поліклініках. Частина покупок також була на мені ще з ранньої школи. Ріс без батька. У мами на мене часу не було

Мені 36 років. Одружений. Не хочу себе нахвалювати або поливати брудом. Просто розповім, як мене виховувала мама. У першому класі я сам ходив у школу. Багатьох дітей зустрічали й проводжали батьки. Мене зустрічати було нікому. Я сам йшов додому, розігрівав обід і робив уроки. Іноді грав на приставці. З 10 років обов’язок оплачувати комуналку цілком лежала на мені. З 12 років сам ходив по поліклініках. Частина покупок також була на мені ще з ранньої школи. Ріс без батька. У мами на мене часу не було.

Ображаюся я за це на маму? Зовсім ні, я їй вдячний. Вдячний за те, що виховала мене самостійною людиною, яка може приймати рішення.

Коли мені було 13 років, мама знову зійшлася з чоловіком, народила. Знову ж … Вся увага було моєму братові, так і з чоловіком нормальним вона зійшлася. Дядя Валера хоч і ставився до мене нормально, але не більше … Я для нього був чужим. Після армії жив у товариша. Ми разом займалися тим, що влітку садили картоплю. Взимку підробляв в столярному цеху. Коротше, у 24 роки вже став підприємцем. Купив автомобіль і по селах продавав всякі дрібні речі. Потім підробляв на сироварні. Зараз у мене вже своя сироварня і цех по ліпленню пельменів. Все максимально автоматизовано. Якось сумно … Все життя вмістилася в пару абзаців …

Але це якщо дуже коротко. У кожному етапі мого життя було щось погане і щось хороше. Можна б було написати цікаві історії про мою роботу “на картоплі”. Суцільне пекло. Було важко, але страшенно цікаво.

Зате над моїм молодшим братом мама відірвалася … Вона вже вийшла на пенсію, а всі порошинки здуває з братика. У школу його водила класу до п’ятого за ручку. Обпирала, готувала, няньчила. Дійшло до того, що і в військкомат з ним разом ходила. Гроші збирали по родичах, щоб його від армії відмазати. Вдалося. Так цей телепень вчитися не хоче … Взагалі нічого не хоче. Сидить цілими днями. Грає в приставку. Брату вже 23, а він ще ніде і не працював. Та й не хоче. Освіти теж ніякої немає. Навіть середньо-спеціальної.

Дядя Валера просив, щоб я його взяв до себе ким-небудь, але тільки не на лінію. Мовляв, йому здоров’я берегти треба. Смішно … Тобто мені здоров’я берегти не треба і можна працювати по 16 годин, а він бідненький не зможе, якщо відпрацює одну зміну разом з іншими. Я не взяв. Мені простіше їм так віддавати гроші, а не влаштовувати у себе на роботі притулок ледарів і нероб.