Зустрітися з усіма, звичайно, не вийшло, але людей 10 все ж прийшло. Зустрілися в кафе. Майже ніхто і не змінився, тільки деякі хлопці відростили собі невеликі пивні животики, і лише Дарина мене здивувала
Після закінчення школи пройшло вже 9 років. За всі ці роки я жодного разу не зустрічалася зі своїми однокласниками. Підтримую зв’язок, але це буквально кілька подруг.
Минулого тижня я приїхала до батьків в місто. Планувала зупинитися у них на тиждень. У неділю домовилася зустрітися з однокласниками. Просто цікаво було подивитися на людей, яких не бачила вже стільки часу. Зустрітися з усіма, звичайно, не вийшло, але людей 10 все ж прийшло. Зустрілися в кафе. Майже ніхто і не змінився, тільки деякі хлопці відростили собі невеликі пивні животики, і лише Дарина мене здивувала.
У школі вона була затятою феміністкою, хоча тоді це слово і не було популярним. Пам’ятаю, що у неї з учителем з хімії й біології через це навіть конфлікт був. Пам’ятаю, які фрази Дарина кидала на адресу чоловіків. Вона їх тоді просто ненавиділа. Думаю, що в цьому винен її батько, який тоді пив, бив матір і спускав всі гроші сім’ї. Можу помилятися, але начебто батьки розлучилися, коли Даші років 12 виповнилося. У старших класах, коли ми тільки починали ходити на побачення з хлопцями, Дашу це не інтересувало. Ніяких відносин з хлопчиками не було. Взагалі. Якщо до неї звертався хлопець, то та могла відразу відправити його на три цікаві літери.
Зараз Дарина заміжня, троє дітей. Зразкова дружина. Я шокована. По-справжньому рада за неї. Таке пекельне дитинство. Такий батько. І нормальний мужик зараз. Стала усміхненою, веселою. Хоча я була впевнена, що посміхатися Дашка в принципі не вміє.