Мені зараз 34, є старший брат, який всього на рік старше. Але це не заважає йому постійно нити. Він і в дитинстві поводився не як старший брат, а як плаксиве дівчисько. Весь час у нього був хтось винен. Раніше його ображав сусід ровесник. Зараз начебто ніхто не ображає, але це не привід не скаржитися. Вірно?

Тоді він весь час нив: “у Паші є сега-мега-драйв, а у мене немає”, “у Саші є трансформери, а мене немає …” так далі й без зупинки. Поплаче мій братик місяць-другий, батьки куплять приставку. Поплаче ще місяць – куплять трансформерів.

І доїв батьків постійно. Ми не бідували в дев’яності, не голодували, але постійно економили. Чи розумів це брат? Думаю, що розумів, але йому було плювати. Він ще тоді наздогнав, що зображати жертву вигідно: поплачеш і що-небудь перепаде. І навіть зусиль застосовувати не потрібно. Навіщо працювати влітку самому, якщо мама з татом і так дадуть все необхідне ?!

Зараз все стало ще гірше.

Мій брат уже років п’ятнадцять працює на одній і тій же роботі й постійно ниє: начальство заробітну плату не підвищує, начальство виплати затримує. І ниє не мені – знає, що не допоможу. Бідкається, як завжди, батькам. А вони йому грошей підкидають. Уже скільки разів говорив брату, щоб поміняв роботу. А у нього якісь шаблони в голову завантажені: “криза”, “кому я потрібен?” та інше

Упевнений, що мій брат обома руками проголосував би за повернення кріпосного права. Ну адже за міцним господарником як за кам’яною стіною! Нічого в цьому житті не зробив. Йому навіть дружину подруга мами посватала. Дивлюся, що невістка ним керує, а тому хоч би хни – так простіше ж. Навіть квартиру не купив собі, все чекає, поки наші батьки помруть. Фу, противно.

Зате на словах такий герой, що герої бойовиків дев’яностих просто відпочивають. Все знає, все вміє, але чомусь нічого не робить.