Працюю медиком в аеропорті. Правила авіаперевезення категорично забороняють політ в стані алкогольного сп’яніння, але на практиці … самі розумієте. Хтось боїться літати, хтось «на коня» пару-трійку чарок випив і приїхав на рейс прямо з-за столу, хтось святкує політ на літаку – в загальному, до п’яних мене викликали досить часто.

Той випадок мені запам’ятався.

Середина червня, спека стояла страшна. Виклик був днем. Подзвонили мені інспектора служби безпеки: людині погано. Що погано? А незрозуміло, впав на підлогу, лежить, з рота слина тече. І сильний запах алкоголю. Про таких кажуть “трохи тепленький”. Мої “улюблені” пацієнти.

Загалом, я побігла зі своїм чарівною валізою в аеровокзал.

Чоловіка до мого приходу абияк підняли й завели в закуток, де сидять хлопці з аеропортівської поліції. Ось і сидів він там, облитий водою (добрі люди Побризкали на обличчя), очі дивляться кудись у далечінь. Я надала допомогу, чекаю, поки подіють ліки. Алкоголем від чоловіка тягне за версту. Викликали представника авіакомпанії, оформляти зняття з рейсу. Поки ліки не подіяли, він покірно відповідав: ім’я, по батькові, дата народження, дав документи й квиток, але поступово став приходити до тями й … вдарився в ридання.

– Хлопці, не губіть, лечу до батька на похорон, помер батько, треба ховати.

– Так навіщо ж ти пив-то стільки?

– Батько в мене помер, – і в сльози.

Мені було чисто по-людськи шкода чоловіка. Не дай бог нікому ось так залишитися без можливості проводити в останню путь близьку людину. Але представник авіакомпанії тільки розвела руками.

Куди тут. А якщо йому в літаку знову погано стане? Хто на себе відповідальність візьме?

Поки я заповнювала свої документи там же, в закутку у хлопців, чоловік намагався умовити не знімати його з рейсу.

– Ну, так, коли похорон-то? Може, ще встигнете, завтра вильоти є, – ми вже всі разом намагалися його заспокоїти.

– 13 травня, – і шморгає носом.

Нагадаю, на дворі – середина червня. Коли ми показали чоловікові календар і дату в його квитку, він просто втратив дар мови. Виявилося, він запив відразу після смерті батька, 11 травня. Пив місяць, після чого прийшов до тями (ну, як прийшов, то, що йому стало погано, показує, що не до кінця) і вирішив летіти на похорон. Як він купив квиток, не дивлячись на місяць – не знаю, мабуть, купував ще в алкогольній прострації.

З рейсу чоловіка зняли, подальша його доля мені невідома. Це був не перший випадок, коли авіакомпанія відмовляла в перельоті через те, що пасажир на посадку прийшов нетверезим, і не перший раз, коли до таких пацієнтів викликали мене. Але ошелешене обличчя сина, який на місяць запізнився на похорон свого батька, я ще довго буду пам’ятати.