Пів року тому у мене з’явилися нові сусіди – якісь колгоспники, понаїхали в місто всім своїм сімейством. Галасливі, крикливі, двісті разів на день виходили в під’їзд покурити, оглушливо ляскаючи дверима. Дуже любили спілкуватися один з одним через лайку, матюки, істерики й навіть бійки … Загалом, дикуни якісь, місце яким в зоопарку.

І ось недавно, до загального щастя мешканців, до цього виводку приєднався десятирічний чи племінник, чи то якийсь інший родич. Природно, що цей маленький хлопчик і його старші родичі мали однакову модель поведінки. Однак пацан, цинічно користуючись становищем “маленького хлопчика”, взагалі не мав ніяких меж дозволеного. Будь-яка дрібниця, яка йому не подобалася, практично моментально провокувала його на дикий крик і сльози.

Чому я так загострюю увагу на поведінці цих двоногих співгромадян? А тому що товщина стін в нашому домі, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Іншими словами, дуже часто мені чути розбирання і всякі подробиці їх убогого житія. Я навіть подумував обшити звукоізоляційні панелі всі стіни у своїй квартирі, але не мені вам розповідати, скільки це коштує і яка сьогодні економічна ситуація в країні …

Загалом, одного разу я зібрав всю волю воєдино і спробував “просто поговорити” з ними. Вгадайте, який був результат цього діалогу? Правильно, нульовий. Так званий глава осередку суспільства не послухав моїх прохань дотримуватися тиші. Більш того, він ще й наїхав на мене, мовляв, я заважаю йому відпочивати! Але від чого може відпочивати людина, яка працює сторожем на якісь автостоянці добу через три ?!

Після цього я вирішив діяти радикально. Ні, вбивати я їх не збирався – ось ще бруднити руки й сидіти в тюрмі через ці індивідів … Замість цього я вирішив звернутися до бабки-чаклунки, яка промишляє чорною магією. Знайти її було нелегко, адже такі фахівці не рекламуються на останніх сторінках безкоштовних газет … Тим не менш стара відразу зрозуміла, чого я хочу. Правда, вона заломила чималу ціну за обряд, але, по-перше, це було дешевше, ніж звукоізоляція, а по-друге, я був готовий заплатити, аби ці сусіди зникли назавжди!

Загалом, заплатив відьмі й став чекати. І ось приблизно через тиждень я став помічати, що крик за стіною припинився. Уже ніхто не з’ясовував “відносини”, не довбав дверима. А трохи пізніше я дізнався справжню причину настільки довгоочікуваної тиші. Виявляється, що в якийсь із днів вся ця сімейка зібралась і поїхала “на шашлик”. І коли вони вже розпакували пиво посварилися з місцевими відпочивальниками. Глава сім’ї в лікарні. Поки тихо.

Хоча може збіг? Так ні …