– Наш син уже за руку з дівчинкою гуляє. Вчора бачила їх, коли йшла після роботи, – сказала жінка.

– Так бачив. Начебто, хороша дівчинка, завжди вітається, добре вчиться. Ти йому розповіла, як треба оберігатися? – Сказав чоловік.

– Вони ще діти, про що ти. Потрібно ще довчитися нормально. У нього таких дівчаток ще купа буде. Нині молодь дуже інша. Ми всі про це на роботі говоримо – сказала жінка.

Надія працювала швачкою серед одних жінок.

– Це точно, у вашому зміїному колективі зовсім довго знаходитись не хочеться.

Через два роки хлопець з дівчиною вступили до інституту, і продовжили зустрічалися. Ірина часто залишалася у Жені вдома, батьки дуже звикли до дівчини і добре ставилися до неї. Після закінчення університету пара вирішила одружитися.

– Ми вже подали заяву, за два місяці буде весілля – сказав хлопець.

– А хто вам весілля оплатить? – Запитала мама.

– Я ж працюю, назбирав на весілля. А потім з’їдемо на квартиру орендовану. Хочемо вже пожити окремо. Не хвилюйся мама, ми до вас приїжджатимемо – сказав син.

– Та як тут не переживати, так добре з вами було жити. Ти нас тільки не забувай – сказала мама.

Через деякий час Ірина народила дівчинку, яка була схожа на маму.

– Мамо, ну вона схожа сама на себе, а не на когось – говорив син.

Надія дуже любила Юлю, і часто приїжджала няньчитися з нею.

– Іро, якщо тобі буде щось потрібно, проси мене, я сама забиратиму малюка з садка – сказала Надя.

– Дякую, тітко Надя – сказала невістка.

– Ну, яка я тітка Надя? Якщо мамою не кличеш, то просто Надій – усміхнулася свекруха.

Якось син подзвонив мамі й попросив забрати Юлю до себе, бо в них щось сталося. Виявилося, що Іра захворіла, і тому вони не хотіли, щоб маля могло від неї чимось заразитися.

– Ти бачив, у якому поганому стані Іра? – Запитала дружина чоловіка.

– Бачив, у неї якась інфекція, її напевно до лікарні покладуть – сказав чоловік.

Євген сильно доглядав дівчину, вона почувала себе дуже слабкою. Незабаром хлопець викликав швидку допомогу та її забрали до лікарні.

– Не переживай все добре. Прийдеш завтра до мене? – Запитала дівчина.

– Так, звичайно, прийду. Люблю тебе – сказав чоловік.

Наступного дня дівчину перевели до реанімації, а ще за кілька годин вона померла.

– Що тепер буде з ним? Він же жити без неї не зможе – сказала мати.

– Ми вже нічого не можемо зробити. Юлю зараз собі заберемо – відповів чоловік.

– Так, мабуть, до нас переїдуть. А як Юлі пояснити, що її мами більше немає? – Запитала жінка.

– Вона ще маленька, не так сильно переживатиме. Головне, сина підтримувати – відповів чоловік.

За два роки Юля вже говорила і все розуміла. Євгену було дуже важко переносити смерть коханої. Він не показував іншим своє горе, але вдома мовчки плакав. Мама часто відволікала сина тим, що має ще дочка, про яку йому треба завжди пам’ятати. Через кілька років чоловік став звертати увагу на інших жінок. Він був гарний хлопець, і багато дівчат звертали на нього увагу.

– Я б ніколи не стала жити з чоловіком та його дитиною – сказала Світлана, колега Жені.

– А мені все одно, якби я любила Женю, то і дитину б її покохала – сказала Катя.

Через деякий час Катя з Женею вирішили одружитися.

– Сину, ти взагалі її любиш? – Запитала мама.

– Не знаю, мамо – відповів син.

– Якби ти її любив, то одразу відповів би. Ти не любиш її так, як Іру. Подумай добре, вона просто хоче через Юлю підійти ближче до тебе – сказала мама.

– Бабуся, я тепер житиму з татом і Катею? – Запитала Юлю бабусю.

– Так, моя гарна. Але ти у вихідні приїжджатимеш до нас – сказала бабуся.

Катю дуже дратувала Юля, їй не подобалося, що вона розкидає скрізь іграшки.

– Катю, якщо тобі щось не подобається, ми можемо піти – сказав чоловік.

– Твій єдиний вихід це піти. Ти просто дуже її балуєш, вона схожа на Іру, тому ти так її любиш – сказала Катя.

Женя розумів, що він не любить Катю, і вирішив піти від неї.

– Тату, ну чому я тут живу? Можна, я житиму з бабусею та дідусем? – Запитала дочка.

– Ні, ми разом підемо, якщо тобі тут не раді – відповів тато.

– Значить, ти кинеш мене через цю дитину? – Кричала жінка, яка все підслухала.

Увечері Катя запропонувала чоловікові випити келих вина, щоб добре розлучитися. Він спочатку не хотів, але Катя вмовила його і підсипала йому в келих снодійне.

– Юля, вставай, ми йдемо – сказала Катя.

– Там дядько один чекає із собачкою. Батьку не скажемо, це наш секрет – сказала Катя.

Катя відвезла дитину на край міста. Вона почала загрожувати їй, що якщо вона шумітиме, то собаки загризуть її.

– Тьотю Катю, а навіщо ви це зробили? – Запитала Юля.

– Це тобі за те, що ти татові про мене наговорила – відповіла дівчина.

Юля стояла і тихо плакала, бо вона довірилась їй. Вранці чоловік зрозумів, що дочка зникла, і Женя подав заяву до поліції. По Каті було видно, що в неї не все гаразд із головою, і він викликав їй швидку допомогу. Згодом з’ясувалось, що у неї психічні розлади

– Катю, тепер твоя черга йти до будинку – сказав співмешканець.

– Я туди не піду – сказала Катя, бо вона пам’ятала той самий будинок, де лишила маленьку дівчинку.

– Тату, я сьогодні бачила Катю, вона підійшла до нашої хвіртки – сказала Юля.

– І що вона хотіла? – Запитав батько.

– Їй гроші були потрібні. Видно, що її життя покарало – відповіла Ліза.

– Якби не Ліза, то я б, можливо, померла. Вона тоді кликала кота і побачила мене – сказала Юля.

– Я радий, що все так вийшло, бо тепер у нас така гарна родина. А де Ваня? – сказав батько.

– Зараз принесу, він ще спить, напевно, – сказала Ліза.

Коли Євген побачив Лізу, то одразу ж закохався у неї.

– Не будіть її зараз, вона ще спить – сказала дівчина.

– Добре. Я так злякався, як добре, що все позаду, – сказав чоловік.

Євген зауважив, що Ліза з Юлею дуже зблизилися, і через три місяці чоловік зробив дівчині пропозицію, на яку вона погодилася. Потім вони поїхали жити на море, а ще через якийсь час у них народився син Івана. Всі були дуже щасливі, і бабуся дуже раділа, що її син знову по-справжньому полюбив.