Коли я була маленька, то сильно захворіла. На той момент ми жили за містом, і швидку було майже неможливо дочекатися. Дід і моя мама пішли на дорогу, зі мною на руках, ловили таксі. Багато проїжджали повз
Мій дідусь працює таксистом. Так, дідусь – не батько і не брат, а саме дід. Він гарно виглядає для своїх 65, завжди веселий, привітний: обов’язково пасажирові настрій підніме, а якщо бачить, що той занадто сумний, то не буде в душу лізти, а дозволить музику перемикати.
Коли вчилася в старших класах – трохи соромилася професії діда. Зрозумійте мене правильно. У всіх однокласників дідуся і бабусі або відпочивають на пенсії, або подорожують, займаються якимись хобі й так далі. А мій таксує, як ніби не може звести кінці з кінцями. Я знаю, що мої батьки йому допомагали грішми завжди, так що навряд чи він працював, щоб прогодувати себе. Так чому ж?
Зважилася запитати тільки тоді, коли школу закінчила. Приїхала на перші канікули з університету, дід мене зустрів на вокзалі й, поки віз додому, розповів історію. Коли я була маленька, то сильно захворіла. На той момент ми жили за містом, і швидку було майже неможливо дочекатися. Дід і моя мама пішли на дорогу, зі мною на руках, ловили таксі. Багато проїжджали повз. Тільки одна машина зупинилася і за кермом виявився чоловік похилого віку. Він дбайливо посадив мене з мамою на заднє сидіння, відвіз до лікарні, а там сидів з дідусем в приймальні, щоб дочекатися результатів огляду.
Тоді він врятував мене від ускладнень і надихнув діда на нову роботу. Після цієї розповіді я зрозуміла: він таксує не від нестачі грошей, а через те, що йому це подобається. Подобається допомагати людям, відвозити їх у ті місця, куди вони поспішають. Можливо, рятувати чиїхось дітей. Стало соромно, що колись я ніяковіла від дідової роботи. Тепер пишаюся ним.