Мій батько помер 2 роки тому. Я жила в його квартирі рік, з моменту мого вступу до університету (тато купив квартиру, щоб я почала самостійне життя і заодно не заважала його особистому житті з мачухою). І так, квартира була куплена, коли він перебував у другому шлюбі.

Ми з Тетяною (мачуха) вступили в спадок в рівних частках. тільки ця однокімнатна квартира. Всі гроші, які заробляв батько, вона відкладала собі на рахунок або допомагала своєму синові гасити іпотеку. Тому ніякої готівки мені не дісталося.

Вона мені відразу запропонувала викупити її половину (хоча вона знала, що я ледве-ледве зводжу кінці з кінцями й мені часто просто не маю що їсти). Я звичайно, відмовилася і попросила почекати пару років, щоб я довчився і встала на ноги. На що вона відповіла, що не збирається чекати й продасть свою частку у квартирі.

Квартира коштувала 30 тисяч доларів. За половину ринкової вартості її, звичайно, ніхто не бажав купити. І виявилося, що ця зараза додумалася знайти чорних ріелторів і продати свою частку всього за 8 тис.!

Ці люди (чоловік і дружина) відразу в’їхали у квартиру. Ну як в’їхали? Просто притягли купу барахла, начебто зі смітника, завалили підлогу квартири. Протягом дня тусувалися зі мною, робили життя нестерпним, шуміли, смажили й палили щось смердюче, а вночі їхали кудись. Ніяким насильством вони мені не погрожували, але я себе жахливо відчувала, бо не могла навіть нормально помитися, не боячись, що вони почнуть ломитися у двері.

Добила мене те, що в один “прекрасний” день я повернулася з універу, а двері в туалет наче й не було. На моє німе запитання ця сімейка сказала, що вони вирішили зробити частковий ремонт. Двері викинули, а нові на замовлення зроблять тільки через місяць.

Я все розумію, що це був хитрий план з викурювання мене з квартири, але я просто не витримала і дала згоду на її продаж. Покупця вони знайшли швидко. І всього за 22 тис. ми її продали.

Тепер я свою частку витрачаю на знімання кімнати в комуналці. Сподіваюся до моменту закінчення університету від цієї суми хоч щось залишиться. Кидати навчання боюся, тому що рідних у мене зовсім не залишилося і в цьому житті я можу розраховувати тільки на себе.

І кожен новий день я згадую свою мачуху і тихо ненавиджу її.