Толя спочатку був доброю і чуйною дитиною. У садочку всі вихователі та дівчатка були без розуму від нього. Перед школою хлопчик став героєм, бо врятував дівчинку від собаки. Дівчинка не постраждала, а в Толі на обох руках були накладені шви.

– Ну, Толю, ну чому ти вічно не як усі? – Запитувала мама.

– Мамо, вона ж дівчинка, а хто за неї ще заступитись, якщо не я? – відповів Толя.

Толя вирішив собі, що після школи буде адвокатом. Батьки думали, що це просто дитячі мрії, а коли він виросте, то піде працювати до тата на завод. Хлопчик дуже любив маму, хоч йому дуже подобалося, коли вона його обіймала. Перший день у школі Толі дуже сподобався, він дуже старався і батьки були впевнені у його успішному навчанні.

Вірі було 16 років, коли вона зустрілася з Ромою. Її батьки дуже багато пили й дівчинку виховували всім під’їздом. Рома одразу закохався у дівчину, і коли їй виповнилося 18 років, вирішили одружитися. Мамі Роми це дуже не сподобалося.

– Ти навіщо йому життя псуєш? Йому всього 20 років, йому потрібно встати на ноги, і якщо й шукати дівчину, то точно не таку, як ти – говорила матір дівчинці.

Рома був дуже злий на батьків, і зібрав речі. Дівчині було дуже прикро, але хлопець її всіляко підтримував. Вони вирішили, що Віра займатиметься господарством, а Рома піде шукати роботу.

– Тобі треба йти вчитися, а я як справжній чоловік, працюватиму – казав хлопець дівчині.

Через кілька місяців дівчина зрозуміла, що вагітна. Хлопець був дуже щасливий від цієї новини, і влаштувався ще на одну роботу. Віра вирішила влаштувати їм романтичну вечерю на честь її Дня Народження, але чоловіка не було вдома. Вона почала дуже переживати, бо він завжди стримував свої обіцянки. Дівчина довго чекала на нього, а потім заснула. Прокинулася вона від дзвінка у двері, на порозі стояв його друг.

– Віра, Рома розбився – сказав друг.

Дівчина нічого не розуміла, вона ніби перестала існувати. Мати Роми постійно звинувачувала у його смерті дівчину, вона заборонила приходити до них додому та на могилу до Роми. Коли дівчину виписали з пологового будинку, її ніхто навіть не зустрів. Дівчина розуміла, що не потягне одну оплату за квартиру та їжу, і вирішила піти до батьків хлопця.

– Я не зможу сама виховати дівчинку, мені потрібна допомога – зі сльозами говорила Віра.

– Забирайся, і більше не з’являйся у нас. Ця дитина нам ніхто, це ти у всьому винна – кричала мати.

Дівчина не знала, що їй робити, адже завтра її виженуть із квартири. Віра всю ніч писала записку, яку поклала до коляски. Вона кинула її під дерево і швидко побігла. Маленький Толя дуже любив гуляти один, а особливо любив дощ. Він ішов парком, і раптом почув дитячий плач. Він пішов на плач дитини й побачив візок, у якому була записка. Хлопчик не міг прочитати весь текст у записці, і тому притяг коляску із запискою до будинку.

– Толю, ти де взяв дитину? Її зараз, мабуть, батьки розшукують – схвильовано сказала мати.

– Ні, там записка. Прочитай, і все зрозумієш. Її треба погодувати, мабуть, а потім зателефонувати кудись, ну ви краще знаєте – сказав хлопчик.

Мама відразу ж стала сповивати дівчинку, у колясці навіть була суміш. А тато почав читати записку, від якої в нього завмерло серце.

– Доню, вибач. Мені 19 років, мій хлопець помер, а його родина мене ненавидить, мені не було куди йти. Я жахлива мати, але з вами йому буде краще – було написано у записці.

Батьки не знали, що сказати, вони просто стояли мовчки й дивилися один на одного.

– А чому ми не можемо її забрати? Вона така гарна – сказав хлопчик.

– Ну, а як ми її візьмемо? Це ж дитина, треба повідомити кудись, – сказала мама.

– Катю, не бійся. Ти виростеш, і я одружуся з тобою – посміхнувся хлопчик.

Жінка зателефонувала до поліції, і дівчинку почали забирати.

– А куди тепер Катю? – Запитала мама.

– Спочатку до лікарні, а потім до дитячого будинку – відповів чоловік.

– Я відвідуватиму її – сказав Толік.

Толіку було дуже сумно після того, як Катю забрали. Він вирішив сходити до лікарні, доки батьки були на роботі. Медсестра не пропустила хлопчика, але поряд з’явився лікар.

– Ти ж знаєш, що малі діти швидко прив’язуються. Ти виростеш і забудеш про неї, а вона нудьгуватиме і плакатиме – говорив лікар.

– Я її відвідуватиму, а коли вона виросте, я одружуся з нею – сказав Толік.

Лікар усміхнувся і пропустив хлопчика до Каті. Він дуже зрадів дівчинці, дбав про неї. З того дня хлопчика почали пропускати, а всі медсестри віталися з ним. Невдовзі дівчинку перевели до дитячого будинку, а Толя домовився з лікарем, що відвідуватиме дівчинку щовихідних. Коли батьки дізналися про те, що їхній син їздить до Каті, то почали давати йому більше грошей та купили телефон. Невдовзі дівчинку віддали жити в сім’ю, чого так боявся Толік. Мамі хлопчика зателефонували з дитячого будинку та сказали, щоб вона прийшла до них.

– Із самого народження Толя та Катя дуже близькі. Дівчинка дуже слухняна, її хотіли взяти кілька сімей. Ми вибрали для неї найкращу і віддали її добрим людям, але вона постійно плакала й одного разу навіть втекла з дому.

Їй дуже не вистачає Толіка, тож йому треба перестати ходити до неї, щоб вона згодом забула його.

– Хоч ми й не багаті, але, може, ви дозволите нам удочерити Катю? – Запитав батько.

– Якщо ви впевнені у цьому, то я допоможу вам – сказала директорка.

Батьки вирішили зробити синові сюрприз і не стали говорити йому про всиновлення.

– Катя повернулася, сказали, що довела колишню родину до нервового зриву – сказала мама.

Толік прибіг до дитячого будинку й обійняв Катю, він знову був щасливий. Одного дня мама сказала хлопчику, що він не піде до школи, і йому треба разом з’їздити в одне місце. Хлопчик згодом став розуміти, що сталося, і почав цілувати батьків. Коли Катю привезли додому, дівчинка сказала, що вона буде дуже гарною донькою. Минав час, і дівчинка росла дуже слухняною, допомагала по дому. Їй виповнилося 12 років, коли Толика забрали до армії. Він пішов далі служити за контрактом у морі, і Каті виповнилося 18 років. Батьки покликали її до кафе, і раптом Толік зайшов у кафе з величезним букетом троянд у формі та обійняв Катю. Він давно її не бачив і зрозумів, яка вона стала гарна. Батьки почали згадувати, коли хлопчик хотів покликати дівчинку заміж.

– Підеш за мене заміж? – Запитав Толік.

– Піду – сказала дівчина та посміхнулася.