— …І ось вони вже понад два роки живуть із нашою мамою: сестра з чоловіком та їхня дитина! – розповідає тридцятидворічна Софія. – Економлять: за квартиру та електроенергію не платять, продукти купують рідко. Холодильник забиває мама, а вони збирають на початковий внесок по іпотеці!

— Це вони домовилися так, чи що?

— У тому й річ, що ні! Так воно стихійно склалося. Чоловік сестри працює, вона в декреті з дитиною, і грошей вона їй дає щось близько 4 тисяч гривень на місяць на все про все. Це на трьох у наш час! На ці гроші Ксенія ще й підгузки дитині купує, дитяче харчування, одяг якийсь. А все інше – на мамі, у неї пенсія та часом підробіток ще. Так і живуть.

— Так, не шикарно живуть, мабуть…

– Ще б пак! Останнім часом маминих доходів перестало вистачати взагалі. Вона до мене прийшла вчора, каже, не позичиш мені хоч тисячу гривень, а то в мене в гаманці нуль? Я говорю, мам, у тебе пенсія через тиждень тільки, а ти вже без копійки, це як? Ну а що робити, каже, цього місяця у зв’язку з вихідними обіцяли раніше заплатити, може, вже днями отримаємо! Курку, каже, куплю піду, з неї можна і суп зварити.

…Мамі Софії, Тамарі Опанасівні, незабаром шістдесят її молодшій дочці Ксенії двадцять сім. У Ксюші з чоловіком дитина, чудовий хлопчик, якому зараз рік та десять місяців. Живуть вони, як вже було сказано, разом із Тамарою Опанасівною.

— А спочатку чия це була ідея оселитися разом?

— Це квартира бабусі, маминої мами! – пояснює Софія. – Мама її в старості доглядала, квартира дісталася їй у спадок. Бабусі не стало за пів року до весілля Ксенії. Ну і вийшло так, що мама залишалася одна у чотирикімнатній квартирі, а Ксенія із чоловіком збиралися квартиру винаймати. Мамі незручно начебто стало, що вона одна в таких хоромах. А там ще з’ясувалося, що Ксенія вагітна. І вона запропонувала такий варіант: переїжджайте ви до мене, живіть і збирайте на своє…

Молодята порадилися і погодилися.

Щиро кажучи, про своє рішення Тамара Опанасівна вже пошкодувала мільйон разів. Недоліки спільного проживання стали видно з перших днів. Зять не миє за собою посуд, не прибирає у ванній, може залити підлогу по щиколотку водою, кинути рушник і пройти у свою кімнату, навіть не озирнувшись на безлад. Може пройти по свіжовимитій підлозі у взутті, не прибрати в холодильник каструльку з супом, і він до ранку скисає, розкидати свій одяг.

Молоді постійно лаються, з’ясовують стосунки. Можливо, це і нормально спочатку, йде притирання, але Тамарі Опанасівні слухати це все дуже неприємно. Зять не вибирає виразів, кидає речі, б’є посуд, штовхає меблі. Найсумніше, що все на це дивиться дитина. Тому Тамара Опанасівна втручається, не може мовчати, і в результаті будь-яка суперечка переростає в глобальну сварку подружжя.

Всі в сім’ї вже морально виснажені вічним безгрошів’ям і проблемами, що з нього виникають. За будь-якої можливості спалахують, як сірники.

При цьому жінки точно знають, що Микола, чоловік Ксенії, має гроші.

— Ну, а що ви хочете, ми збираємо на квартиру! – Розводить він руками. – Це справа така! Не відмовляючи собі ні в чому, не назбираєш.

Старша донька Тамари Опанасівни, Софія, теж одружена, у них із чоловіком дитина, і живуть вони, звичайно, набагато краще матеріально, ніж Ксенія з родиною. Хоча в них теж іпотека, вони платять її без особливого надриву. І харчуються нормально, і одягаються, і відпочивають.

Тому, якщо стає зовсім погано з грошима, Тамара Опанасівна йде до Соні та просить позичити.

— Останнім часом мені це дуже не подобається! – ділиться Софія. – Приходить, мама просить не для себе, а для Ксенії та її чоловіка. Вони збирають на квартиру, а мама сидить напівголодна, це ненормально! Тут мені каже – цього року я навіть на новорічні подарунки онукам відкласти нічого не зможу, зовсім нема грошей. Я говорю, мам, справа не в подарунках навіть, а в тому, що не можна так. Ти не хочеш поговорити з Ксюшею та зятем нормально? Скажи, що ти втомилася тягнути їх на свою пенсію. Нехай вкладаються! Платять комуналку, купують продукти – це все на маминих зараз плечах! При тому, що їх троє взагалі, а вона одна!

— Ну, логічно. А що мама відповіла?

— Їй, бачте, незручно у рідної доньки в декреті грошей вимагати. Вона бачить, що Ксюші й так несолодко. Маленька дитина, та й із чоловіком не все гладко, а тут ще гроші вона буде з неї трясти. І водночас скаржиться! “Грошей не вистачає, холодильник порожній, залишилися тільки макарони з цукром”. Я говорю, мам, а що ти від мене хочеш? А вона мені тут і заявляє – поговори із Ксюшею! Запропонуй їй, щоб вони скидалися на продукти хоча б!

Виходить, мама сама сваритися з донькою та зятем не хоче, бажає залишитися гарною в їхніх очах. Але говорити треба. Просить Софію допомогти. Ну а що, їй же з сестрою не жити в одній квартирі, а зять взагалі чужа людина, можна зіпсувати стосунки. Скаже все, що треба і піде до себе. А молодша сестра зі своїм чоловіком, може, замисляться.

– Ні, ти що? – зітхає Софія. – Чому я маю це робити? З якого дива, хто я взагалі така? Не господиня квартири навіть – мама господиня, я з ними не живу. З сестрою наодинці я вже якось говорила, що це неправильно, коли мама витрачає на вас свої гроші. Вона знизала плечима – ну хай не витрачає. І далі все йде по-старому… А як не витрачати? За квартиру не платити? Виростуть борги, його потім ніхто, окрім мами, гасити не буде. Їжу не купувати? Теж не можна…

А може, мама права, старша донька в такій ситуації має втрутитися та вплинути на молодшу? Хоча б розпочати розмову? Ну, як мінімум, просто спитати у лоб у присутніх, чому вони вважають нормальним, що мати-пенсіонерка в одна тягне їхню родину?

Чи все ж таки це не справа Софії, втручатися? Нехай мама з дочкою, котрі живуть разом, розбираються самі?

Як вам ситуація? Що думаєте?