Історія ця трапилася жарким південним влітку років десять тому. Період життя у мене був тоді так собі … Провали в усіх напрямках. З роботою не клеїлося, сім’я розпалася, помер батько, а старенька мама стала хворіти. Через те, що за нею потрібно було постійно наглядати, я переїхав до рідної домівки.

Треба сказати, що будинку на той момент вже було років сто. Так-то він був міцний, без єдиної тріщини витримав кілька сильних землетрусів, але роки давали знати про себе. У ньому постійно щось скрипіло, стогнало і саме по собі падало. Втім, я в цьому будинку виріс і звик до всяких сторонніх звуків.

Справа була ввечері, мама заснула, а я вирішив полежати на дивані з книжкою. Рівно опівночі прямо біля себе я почув бурчання, яке міг би видавати тільки величезний кіт. Я схопився, заглянув під диван на всякий випадок. Ніякого кота і в помині не було. Але щось мені стало недобре. Я відкинув книгу і почав прислухатися, але бурчання не повторювалося. Перехрестившись, я ліг спати, а прокинувшись, викинув це з голови. До вечора, вже намертво забувши про нічні страшилки, я приліг на диван, щоб почитати перед сном книгу.

Рівно опівночі пролунало бурчання. Потім стихло, потім знову відновилося. І так багато разів. Тут я, чесно вам кажу, злякався не на жарт. Після кількох прочитань “Отченаш” бурчання стихло. Спав я тоді мало. Днем справи відвернули мене від думок про привидів, зате ввечері я міг думати тільки про привидів, домових і іншої нечисті.

Рівно опівночі пролунало бурчання. У цю ніч молитва на нечисту силу не подіяла. Я так і не зміг заснути й всю ніч нишпорив по дому, сподіваючись, що, може бути, знайду якусь пояснення незрозумілого.

Вранці я пішов до побожної сусідки й розповів про свою біду. Вона запевнила, що це біси мене відчувають, і дала мені півлітра святої води, яку зберігала з самого хрещення, і пояснила, як і з якими молитвами розприскати її в будинку.

Рівно опівночі пролунало бурчання. І тут мої нерви не витримали. Напевно, з боку це виглядало кумедно – дорослий мужик ллє на стіни воду з пляшки й кричить “Виходь, скотина, я тебе не боюся”. Під впливом адреналіну я став лупити кулаком по стінах і в якийсь момент, мабуть, з натхнення понад, застрибнув на диван і вдарив кулаком в стелю.

Кулак пішов усередину, як в масло. Я відсмикнув руку, і з отвору в кімнату хлинули … оси! Сотні, тисячі ос! Вони заполонили собою все, вони дзижчали, металися і кусали мене куди попало. Вискочив, в туалеті захопив балончик освіжувача. І за допомогою такого підручного вогнемета зайнявся їх винищенням.

Трохи пізніше, перетравити залишилися, я поліз оглянути діру. Ну, що тут скажеш. Оси влаштували гніздо на горищі й потихеньку прогризають дерево і глину. Коли між гніздом і мною залишилися тільки шари фарби, я став їх чути. Напевно, опівночі вони остаточно вкладалися спати й роїлися перед сном. Їх роїння і створювало звук котячого бурчання.

Але, як то кажуть, немає лиха без добра. Я зайнявся налагодженням стелі, даху, а потім і всього будинку. І ще я назавжди перестав вірити в привидів, паралельні світи, бісів, екстрасенсів, а заодно і в гороскопи. Та й фільми про всяку паранормальщіну з висоти свого досвіду я дивлюся виключно як комедії.