У мене є кілька подруг, які виховані вкрай правильно. Їх життєві позиції й принципи багато в чому відрізняються від моїх. Наприклад, у нас часто заходить розмова про зради, тому що ми любимо обговорити останні новини шоу-бізнесу або навіть наших знайомих. У нас є один день в тижні, коли ми зустрічаємося з подругами і просто балакаємо за чашкою кави в кафе або в однієї з нас вдома.

Так ось, вони вважають зраду практично рівноцінною вбивству. Так-так, цілком серйозно. Прямо смертний гріх.

Одна подружка – творча мадам. Вона любить розмірковувати про все, заглиблюючись в лірику і красиво відкидаючи волосся. Я знаю, що вона обожнює різні мексиканські серіали, тому і каже так красиво й образно. Вона каже, що “зрадити – це вбити любов”. Що за таке “вбивство” теж необхідно покарання. Так, я сама не в захваті від зрад, мені бридко саме поняття, та й взагалі я не розумію, як можна, люблячи людини, піти наліво, до іншого. Але мови моїх подружок все більше смішать.

Моя позиція така:”не суди, та не судимий будеш”. Ця подружка, яка хоче саджати за зраду, як за вбивство, нещодавно проговорилася, що її благовірний знайшов коханку. Не просто разок погуляв, а саме знайшов постійну жінку, з якою спить регулярно. Уявляєте, так? Ми мовчимо, але я бачу по її очам, як розсипаються в попіл все її принципи. Вона склала план того, як прибрати суперницю з її поля, як повернути прихильність чоловіка тільки собі. І немає ніяких покарань за зраду. Не потрібно засуджувати людей в ситуаціях, в яких ви ніколи не були. Тому що незрозуміло, як повели б себе на їхньому місці ви самі.