Олена познайомилася із Володимиром, коли вже закінчувала середню школу. Він із батьками до цього жив на півночі, де працювала мама та тато. Коли родина повернулася до рідного міста, сталося одразу кілька подій. Помер дідусь від якого їм дісталась квартиру в центрі. Хоча житлова площа була стара, але її розмір був величезний: дві кімнати, з кожної вихід на величезний балкон, з якого можна було милуватися виглядом однієї з головних вулиць.

Майже одразу в сім’ї трапилося нещастя. Помер Володін батько, мати почала ростити його сама. Хлопець пішов до школи, розташованої неподалік будинку і почав звикати до життя у новому місті. За кілька років хлопець зі скромного сором’язливого хлопчика перетворився на мажора.

Річ у тім, що його мама, Ганна, була дуже роботящою жінкою. Вона влаштувалась у позавідомчу охорону одного з великих міських підприємств, що дало не лише можливість додаткового нелегального заробітку, а й дозволило завести багато знайомств у місцевих вищих колах. Здавалося, блат у неї був скрізь, влаштувати сина та його двоюрідного брата до коледжу жодних проблем не було, відправити ще одного племінника з сім’єю на роботу до Польщі теж. Родичів у Ганни було багато, і всім від неї було щось потрібне. Задля справедливості варто зазначити, що вона нікому у допомозі не відмовляла.

Володя перетворився на високого гарного юнака, одягненого в найкращі речі, які тоді можна було купити. Мама невпинно вселяла йому, що з її можливостями сина чекає чудове майбутнє.

Якось він приїхав до рідних гості та зустрів Олену. Дівчину він бачив і раніше, але тоді йому було 14 років, а їй 16. Тепер же молода і впевнена в собі людина не соромилася різниці у віці й вирішила завоювати серце гарного дівчинки, адже йому вже було 16, а їй 18.  Дівчина, хоча була старша, але відрізнялася такою наївністю, що здавалося, що молодша саме вона.

Володимир же був дорослим юнаком, у якого навіть був невеликий сексуальний досвід і яким він дуже бажав поділитись з новою дівчиною. Для цього були всі умови. Надворі стояло тепле літо, а в приміському селищі було повно відокремлених місць: гай, ставок, солов’їний спів ночами, все сприяло любовним втіхам.

Минуло небагато часу, і Олена зрозуміла, що вагітна. Вона поспішила розповісти про це Володимиру. Той хоч і виглядав років на 20, але був по суті хлопчиком. Він злякався і не знав, що йому тепер робити. Вирішив розповісти всі матері. Ганна насамперед захотіла, щоб він привів дівчину до неї, а коли Олена з’явилася, то їй довелося вислухати звинувачення в тому, що вона старша, а отже, саме вона спокусила юнака. Дівчина не знала, як розповісти про цю всю ситуацію рідним, їй було по-справжньому страшно. Але одного разу вона прийшла додому і побачила батьків, які сиділи за столом і розмовляли з матір’ю Володі.

Олені сказали, що прийнято рішення позбутись дитини. Звичайно дорослі знали, чим це загрожує, але Ганна переконала всіх, що знайде найкращого лікаря і ніякої небезпеки не буде, а от коли діти стануть старшими, вони зможуть одружитися і в них будуть ще діти.

Коли Олена вийшла з лікарні, одразу попрямувала до свого коханого. Вона пролежала у клініці кілька днів, але хлопець жодного разу не відвідав дівчину. Їй була необхідна впевненість у тому, що відтепер все буде так, як раніше, і в майбутньому на них чекає весілля. Володі вдома не було, а його мати прийняла дівчину дуже люб’язно, запропонувала фрукти, а на запитання де син відповіла, що він поїхав відпочивати з друзями. З цього дня почалося безрадісне життя Олени. Вона не могла забути своє кохання, а Володя більше не намагався побачитися з нареченою.

Одного разу нещасна все ж таки побачила свого хлопця. Вона їхала на роботу в автобусі, а той сидів на лавочці в парку з компанією, і зважаючи на все, йому було дуже весело і без неї. Дівчина полюбила ходити в гості до рідних Володимира, сподіваючись якось його там зустріти, але, мабуть, його мати постаралася не допустити такого, тож тут хлопець більше не з’являвся.

Минув рік з їхньої останньої зустрічі, незабаром настали новорічні свята, і хлопець все ж таки з’явився на околиці. Коли Олена зібралася йти додому, Володя запропонував провести дівчину, а біля будинку він її поцілував. Вони знову почали зустрічатися і за пів року дівчина знову завагітніла. Володимир в цей час навчався в коледжі, який дуже любив прогулювати, і коли в черговий раз мати почала його лаяти за таку поведінку, він заявив їй, що збирається покидати навчання, тому що незабаром збирається одружитися. Тут Ганна і дізналася, що він знову зустрічається з ненависним їй дівчиськом. Більше вона вирішила не церемонитись. Вирушила до батьків дівчини, заявила, що ніколи не визнає цю дитину своїм онуком, а сина відправила до родичів в інше місто.

Але тепер Олена була рішуче налаштована і заявила, обов’язково народить. З’явився хлопчик, якого назвали Андрієм. Допомагали його виховувати дідусь та бабуся.  Прізвище дісталося йому від матері, бо тато його теж так і не визнав. Але коли рідні дивилися на хлопчика, всі бачили, що він копія свого батька.

Хлопець виріс, закінчив школу та вступив до медичного інституту. Вибрав він собі спеціальність терапевта, а після закінчення навчання вирішив, що працюватиме лікарем швидкої допомоги. Може здатися дивним, що молодий хлопець не гребує вислуховує скарги старих людей, але так він виріс — поважним до віку своїх пацієнтів.

Якось на станцію швидкої медичної допомоги надійшов виклик з адреси, яку Андрій ще жодного разу не відвідував. Виявилося, що сусіди викликали лікаря до самотньої бабусі, яка впала у своїй квартирі через запаморочення. Андрій увійшов до будинку і побачив повний безлад і літню недоглянуту жінку. Він почав вимірювати тиск і приготувався вислуховувати скарги від старої людини, але бабуся глянула йому в обличчя і сказала ім’я: “Володя?”. Лікар подумав, що вона хоче розповісти про якогось чоловіка або сина, але бабуся запитала навіщось як звати його і хто його мати. Він відповів: “Олена Вікторівна”. Тоді бабуся розплакалася і сказала, що Андрій Володимирович її онук. Він такий схожий на її сина, що сумнівів не може бути жодних. Мама хлопцю завжди розповідала, що отець Андрійко був вченим, який загинув у експедиції. Тоді Ганна Прокопівна запропонувала лікареві розповісти про цю зустріч його мамі й попросити, щоб та розповіла йому правду про батька.

Після цього Андрій поділився про те, що сталося з матір’ю. Вона не стала більше приховувати всі обставини його народження, а в найближчий вихідний мати та син вирушили у гості до старої жінки. Спочатку розмова йшла важко, давні образи не давали забути минуле, але старенька розповіла, що Володя покинув її після того, як переїхав до іншого міста. Більше вона його не бачила.

А зовсім недавно до неї дійшла чутка, що він загинув, розбившись на машині. Ганна все життя прожила сама, давно вже не може не може справлятися сама з домашніми справами, звернутися по допомогу до родичів їй було соромно, адже вона так погано вчинила з онуком її матері. Олена сказала, що тепер все це вже не так важливо, тому вони більше не залишать одну жінку.

З того часу в них почалося інше життя. Андрій отримав ще одну бабусю, а Олена — рідну душу, якій можна розповісти про свої невдачі та проблеми, адже мами з татом вже давно немає на світі. Ганна отримала турботу і нарешті позбавилася самотності.