У Зої Миколаївни в молодості сталася подія, що залишила слід на все життя.

У неї вкрали дитину на третій день після її пологів.

Дівчина довго не могла прийти до тями, вона була в жахливій депресії, кілька днів не їла і не пила.

Її дуже підтримав чоловік, який весь цей час був поряд, не перестаючи працювати. Він сподівався, що вони знайдуть дівчинку, і намагався переконати в цьому дружину. Пройшло 5 років, але дитину так і не знайшли.

Вони вже змирилися з пропажею, але не перестала її шукати. Незабаром у них народився син, якому Зоя була дуже рада. Її чолові працював лікарем  мріяв відкрити свою сімейну клініку, яка дасть його родині хорошу фінансову стабільність та можливість надати іншим людям роботу.

Він був дуже цілеспрямованим і був упевнений, що його мрії стануть реальністю. Йому хотілося, щоб дружина теж здобула освіту та допомагала йому.

– Зоя, я вважаю, що тобі теж треба вивчитись. Треба знати закони,  ти займатимешся економічними питаннями лікарні – сказав чоловік.

– Добре я допоможу – сказала дівчина.

Жінка теж була цілеспрямованою. Дівчина навчалась на економічному факультеті, і після закінчення якого вона чудово почала справлялася із фінансовими проблемами клініки.

Через два роки чоловік жінки помер, і Зоя дуже тяжко переживала це. Вона пообіцяла собі, що продовжить справу чоловіка й обов’язково знайде свою дочку.

Син закінчив школу і Зоя почала його навчати сімейні справі, і він уже був добрим помічником. Але жінка так і не забувала про свою дочку.

Одного разу у клініці стався цікавий випадок. На роботу був потрібен юрист, і на співбесіду прийшла жінка, якій було на вигляд років 40. Жінка здалася Зої Миколаївні дуже схожою на себе та на чоловіка.

У жінці їй сподобалося все: ставлення до роботи, досвід, освіта. Зоя почала думати про те, що це може бути її вкрадена 40 років тому дочка. Господиня взяла її на роботу і навіть не почала розглядати інших кандидатів.

Наталя була дуже хорошим співробітником, і Зоя Миколаївна намагалася якнайбільше розмовляти з нею. Через три місяці жінка вирішила запросити її на обід, щоб дізнатися про неї ближче.

– Наталко, мені подобається твоя робота, тебе влаштовує зарплатня? – Запитала Зоя.

– Влаштовує, хоч я розумію, що це не межа. На відміну від інших організацій, тут мені найкраще – відповіла жінка.

– Ти такий добрий співробітник, чому ти раніше не знайшла собі роботи? – Запитала Зоя.

– Я все життя працювала юристом, а окрім цього проходила різні курси, розвивалася. Зарплати завжди були не високі, бо я не заглиблювалась повністю в роботу – сказала Наталя.

– А хто твої батьки? – Запитала Зоя.

– Мене виховували прийомні батьки, своїх справжніх я не знаю. Вони померли, і тепер я мешкаю одна в маленькій квартирі, але мені вистачає – сказала жінка.

Зоя почула те, що вона хотіла чути, і була впевнена, що перед нею сидить її дочка. Жінка прийшла до сина і почала говорити про свої почуття.

– Я відчуваю, що то твоя сестра. Моя інтуїція рідко підводила мене.  Але я поки не хочу їй говорити про це, а хочу підтримати її, мені здається, що їй не вистачає грошей для проживання – сказала мама.

– Мамо, не треба так поспішати. У тебе немає доказів, що це твоя дочка. Як ти хочеш допомогти їй? Ну допоможеш, а потім виявиться, що вона нам чужа людина. Навіщо давати гроші не зрозуміло кому? – Запитав хлопець.

– Віталій, ти не розумієш. Я відчуваю, що то моя дочка. Я хочу, щоб вона мені довіряла, і сподіваюся, наші стосунки стануть міцними. Потім я запропонувала б їй скласти тест – сказала жінка.

З того дня Зоя Миколаївна все робила для Наталі. Віктора починало дратувати це, і він не вірив, що Наталя може бути його сестрою. Йому здавалося, що вона просто втерлася в довірі до його матері, і хоче просто струсити з неї грошей.

За цей час Зоя допомогла Наталці придбати квартиру та машину, від чого жінка не відмовлялася. Вона не просила цього від Зої, вона все робила для неї сама, але й відмовлятися від таких подарунків не хотіла.

Через деякий час Зоя Миколаївна переконала Наталку  здати ДНК-тест, щоб уже дізнатися правду.

Незабаром прийшли результати. Наталка не особливо чекала на це, бо мало вірила в те, що є дочкою Зої.

Віктор сподівався, що тест буде негативним, бо не хотів ділити з кимось свою спадщину.

Коли настав час розгортати конверт, Зоя не змогла зробити це сама через хвилювання, а віддала його Наталці. Жінка показала результат, де було написано, що їхня ймовірність спорідненості становить 0 відсотків.

– Зоя Миколаївно, не засмучуйтесь, ви мені як мама. Я вас любитиму так само. Я вам одразу говорила, що я не ваша дочка, не переживайте, будь ласка, через це – сказала Наталя.

Зоя дуже засмутилася, тому що вона була впевнена в тому, що Наталя її дочка. Вона не могла нічого з цим зробити, і їй довелося прийняти той факт, що вона так і не знайшла свою дочку.

Жінка після цього так само добре ставилася до Наташі, вони проводили разом час, і вона вважала її за свою дочку, хоч і в душі розуміла, що це не так.