Літнього вечора було дуже тихо. Раптом на сільську дорогу заїхав дорогий автомобіль який не був властивим для таких місць.

Проїхавши через усе село, машина зупинилася біля одного будинку, вийшов чоловік. Його поява здивувала мешканців цього населеного пункту, а особливо господарку цього будинку.

У селищі стояла стара хата, яка вже давно не бачила ремонту. Біля грядок ходила змучена жінка, яка одна виховувала трьох дітей. Їй було дуже тяжко, але іншого вибору не було.

Її чоловік Олександр зник 10 років тому, коли поїхав заробляти гроші до столиці. Вона подала заяву про його зникнення, але поліція говорила, що, швидше за все, він просто почав там нове життя.

Оксана була впевнена у своєму чоловікові, бо він дуже любив свою сім’ю, і не міг їх покинути. Олександр був чесною людиною, і шкодував лише про те, що в їхньому селищі не було роботи.

Одного разу він зустрів сусіда, який був уже дідом. Він намагався заробити більше грошей, навіть на пенсії.

– Привіт, Сашо. Як удома справи? – Запитав чоловік.

Олександр не був особливо балакучим з мало знайомими людьми. Він нещодавно втратив роботу і місяць сидів на шиї у дружини, яка працювала нянею в дитячому садку за копійки. Йому було дуже соромно за це, тому що він вважав, що сам повинен приносити гроші в сім’ю.

Іван Прокопович запропонував чоловікові поїхати працювати на будівництво до столиці. Він сказав, що там на них чекають великі гроші. Їхати треба було вже завтра, і він одразу ж вирішив сказати про це дружину.

– Кохана, завтра я їду працювати в Київ. Нарешті ми не житимемо бідно – сказав чоловік.

Оксана хотіла умовити його не їхати, бо за 10 років шлюбу він вперше б її покинув.

– Поїду, я точно вирішив. Мені набридло сидіти на твоїй шиї – сказав чоловік.

– Гаразд, їдь давай. Я ж знаю, якщо ти щось вирішив, то тебе вже не відмовити. Піду тобі щось поїсти приготую – сказала жінка.

Раптом, Сашку подзвонили, і це виявився Іван. У нього захворіло серце, і його відвезли до лікарні. Старий сказав, щоби він не переживав, бо на вокзалі його зустрінуть. Незабаром зв’язок обірвався, але Олександр запам’ятав всі деталі.

Він вирішив не говорити нічого дружині, бо вона стала б за нього переживати. Вранці він поїхав, й, коли прибув, пішов зовсім не в те місце, де на нього чекав приятель Івана. Телефон Івана не відповідав, і чоловік простояв на 2 години.

Він уже хотів купувати квиток до назад, але тут підійшов поїзд. Пасажири побігли займати місця, і чоловік вирішив сісти на лаву, щоб пропустити натовп.

Біля кіоску стояли два хлопці, які про щось розмовляли й дивилися на Сашка.

– Це приїжджий, ми зможемо його розвести – сказав хлопець.

– Це точно, у тебе на них чуття — сказав друг.

Незабаром вони підійшли до Олександра і привіталися з ним.

– Чого сумний такий, грошей не заробив? – Запитав один з них.

Сашко був дуже довірливим хлопцем, і зовсім не думав, що люди можуть так обманювати. Він розповів новим друзям про свою проблему, і вони дуже зраділи цьому, бо їхній господар дасть їм багато грошей за такого чоловіка.

– Тобі пощастило, у нас знайомий відкрив завод з перероблювання вапна. Там добре платять, житло в тебе буде. Більше, ніж у Києві грошей заробиш – сказав молодик.

Сашко навіть не подумав, що щось може піти не так. Він надіявся, що це добрі люди, які захотіли допомогти йому. Чоловіку було соромно повертатись додому, бо не хотів говорити дружині про те, що його кинули з роботою.

Друзі купили йому квиток, і за кілька днів вони приїхали на місце призначення, яке було досить далеко від столиці. Чоловіків зустріла машина та відвезла до якогось котеджу, де не було жодного заводу.

– Виходь звідси, — сказав молодик.

Сашко зрозумів, що тут щось не так, але нічого говорив, бо не міг підставити людей, які йому допомогли. З хати вийшов високий і худий чоловік, що підійшов до машини.

– Гарний товар ви мені привезли – сказав Антон.

Незабаром друзі поїхали, а змусив Сашка випити якийсь напій. Олександр не відмовлявся, бо знав, що власник може образитися.

Як тільки він зробив ковток, то одразу ж впав. Опритомнів він у підвалі, а його тіло нічого не відчувало. За кілька хвилин до нього спустилася дівчина, яка знову напоїла його цим напоєм.

Цілий місяць вони напували Сашка цим пійлом, і незабаром він перетворився з життєрадісного чоловіка на бездушну істоту. Він намагався втекти кілька разів, але його постійно ловили.

Так минуло 10 років, доки до власника будинку одного разу не приїхав батько у гості. Він був багатим чоловіком, і, як виявилося, завдяки йому у сина все було. Довгі роки чесний чоловік жив у сусідній області.

Син не хотів бачити батька й не кликав його до себе в гості. Батько сам вирішив приїхати до нього без попередження, але не застав сина із дружиною у будинку.

Але раптом він побачив у городі дуже худого й побитого чоловіка. Дуже здивувався, і вирішив підійти до нього.

– Ти хто, і що тут робиш? – Запитав старий.

Сашко все розповів чоловікові. Старий розлютився від цієї розповіді, і побив свого сина. Він не розумів, як виростив таке чудовисько, бо сам був завжди доброю і чесною людиною. Його синові завжди було мало грошей, і заради них він був готовий на все.

Його син почав просити пробачення, але старий впевнено стояв на своєму і незабаром відмовився від нього і відібрав у того все, що він мав. Усі люди були шоковані від цього. Вони не могли повірити, що таке горе може статись в цій сім’ї.

Через деякий час син потрапив до в’язниці через свої поступки. Старий же дав Саші ключі від машини та велику суму грошей і довго просив вибачення.

– Пробач мені. За те, що з тобою трапилось Тепер ти мій син, і коли я помру, то все моє дістанеться тобі. Ти заслужив на це. А зараз їдь до родини, вони на тебе вже давно чекають – сказав старий.

Сашко відразу ж поїхав додому. Його дружина завжди знала, що чоловік живий і чекала на нього. З того дня вони не розлучалися і завжди були разом.

Вони не забували про діда, а старий пам’ятав, що десь у нього живе родина.