Петро вирішив приїхати на літо до бабусі та діда. Він був дуже добрим і вихованим хлопцем, зростав у багатій сім’ї. Його батьки намагалися привчити до розкоші, але хлопцю не подобалося. Петро не любив жити у місті, бо там було галасливо, багатолюдно та сіро. Він дуже любив село, в якому відчував себе максимально вільним. Одного вечора хлопець пішов через ліс до річки, щоб зустріти світанок. У таких випадках завжди попереджав своїх бабусю та діда, щоб вони не переживали, що він може затриматись.

– Як тут добре – сказав хлопець.

Річка мала приємні запахи, пахло свіжістю. На березі сиділа молода дівчина, вона пильно дивилася на воду. Петро вирішив підійти, щоб поговорити із нею.

– Яка сьогодні хороша погода. Аж хочеться бути тут. А ви місцева? – Запитав хлопець.

– Так, я звідси. Але незабаром поїду вступати в університет – сказала дівчина.

– Ну я приїжджаю до бабусі та дідуся погостювати влітку, бо в місті дуже душно і воно мені не подобається. Мене звати Петро – усміхнувся хлопець.

– А мене Настя. У нас схожі погляди – відповіла дівчина.

– Ким ви хочете стати, якщо це не секрет? І чим подобається вам подобається жити у селі? – усміхнувся хлопець.

– У мене тут друзі, родина, справи. Мені дуже подобається, але потрібно рухатись далі. Поступатиму в театральний – сказала дівчина.

– А я на дипломата. Ось останні дні тут проводжу – посміхнувся Петро.

Коли настав час прощатися, то хлопець провів дівчину до будинку і пішов до себе. Він розповів бабусі про те, що з ним сталося на річці.

– А він закохався – подумав дідусь почувши цю розмову.

З того дня Петро та Настя багато часу проводили разом. Час йшов. Любов росла. Вони вже не могли уявити собі життя один без одного, і незабаром хлопець зробив їй пропозицію.

– Рано ви, але якщо ти точно вирішив, то дій. Я дам тобі каблучку нашої родини, яку мені колись подарував твій дідусь – сказала бабуся.

Хлопець дуже переживав перед тим, як признатись у коханні дівчині. Але вона відразу погодилася на пропозицію, і пара довго обіймалась. За кілька тижнів молоді люди збиралися їхати до міста, бо їм треба було вступати до університету. Петро розумів, що треба познайомити наречену зі своїми батьками, але дуже переживав через це, тому що вона була з небагатої родини. Батько вважав, що наречена Петра має бути із забезпеченої сім’ї, щоб потім він зміг побудувати з її батьками бізнес. Але хлопцю було байдуже, він чекав моменту, коли познайомить їх із Настею. Мама була простіша і намагалася увійти в становище сина, але знаючи характер свого чоловіка, розуміла, що це не реально. Борис хотів найкращого варіанта для сина, він думав, що Петро гідний набагато більшого.

– Батьки, це моя наречена Настя – сказав син.

– Добрий день, я Алла – усміхнулася мама.

Настя дуже переживала перед зустріччю. У ресторані батьки швидко зробили замовлення, а Настя довго вибирала, бо ніколи раніше не була у таких місцях. Було помітно, як Борис незадоволений Настею, але він все одно намагався стримувати себе.

– Ви знали б, як ми романтично познайомилися з Настею. Я дуже її люблю – сказав хлопець.

– Настя, а куди ви всипатимете? А то у сільських школах, мабуть, погане навчання – спитав батько.

– Ні, там гарна. Я хочу вступити до театрального, це моя давня мрія – сказала дівчина.

– Багато хто хоче туди вступити, а роботи нема. Це не прибуткова професія, подумай ще. А як ваші батьки поставилися до цього? – Запитав чоловік.

– Це моя мрія, тому я мушу зробити це. Мої батьки підтримали мене, бо хочуть, щоб я була щасливою. Я дуже вдячна їм – відповіла Настя.

– Давайте про інше. Мені подобається життя в селі, якби я міг, я б туди переїхав. Ця атмосфера. Клімат. У мене в планах купити там будинок, щоб там росли наші з Настею діти – з усмішкою сказав син.

– Сину, а чи можна тебе на хвилину? – спитав батько і вийшов із-за столу.

Чоловіки вийшли надвір, Борис стояв з обуреним поглядом.

– Ти взагалі про що? Які діти, ти мене не слухав чи що? Зустрічайтеся, але навіщо так зразу  оформлювати стосунки? – обурювався батько.

– Тату, я там щасливий. Мені набридло все це: місто, гул, сірість. Твоє ставлення до грошей мені також не подобається. Про дітей погоджуюсь, думати ще рано. Але з Настею у мене все серйозно, а ти так до неї ставишся. Це мій вибір, і ти маєш поважати його. Я не хочу конфліктів – сказав син.

– Ти точно нормальний? Знайшов собі селючку, вона ж тобі все життя зіпсує. Навіщо тобі таке? У мене багато знайомих у яких є дорослі діти дівчата, з якими можу тебе познайомити. Вибирай, що будеш робити: покидаєш Настю, або перестаєш зі мною спілкуватись – відповів батько.

– Ось як? Добре. Я вибираю Настю. Тобі зовсім нічого в житті не треба, окрім грошей та влади. Я хочу тобі нагадати, що мама теж з села. Ти її любив і тому привіз її сюди. Ти став іншим, я не хочу з тобою мати нічого спільного – сказав Петро і пішов.

– Якщо зараз підеш, то більше не повертайся. Я хотів для тебе кращого, а ти наплював на мої старання. Йди звідси – крикнув батько.

Поки дівчина з мамою сиділи в ресторані, то вони порозумілися. Жінці дуже сподобалася Настя, і вона не хотіла, щоби все було добре.

– Ми йдемо – сказав Петро дівчині й вони швидким ходом вийшли з ресторану.

– Що ти йому знову наговорив? Я ж теж із села, може, теж мене покинеш і знайдеш найкращий варіант? Ти скоро зробиш так, що син зовсім відвернеться від нас.

– Він сам зробив вибір. Я сказав йому, щоб він більше не приходив до нас, – відповів чоловік.

– І ти відмовився від нашого сина? Я тебе не впізнаю. Я дуже рада, що син зробив такий вибір, і вибрав своє кохання. Я б ніколи не вибрала тебе, якби знала, що ти станеш таким. Петро мій єдиний син і я хочу що б він був щасливий. Прощай – сказала жінка.

– Ну і йди – крикнув Борис.

Незабаром жінка розлучилася з чоловіком і вернулась до батьків. Молодята зіграли весілля у селі, і друзі були дуже раді вибору Петра. Невдовзі хлопець влаштувався працювати після закінчення університету і заробляв хороші гроші. Настя теж стала гарною актрисою, чому була дуже рада. Вони часто приїжджали до села, і невдовзі переїхали туди жити, купили будинок. Через деякий час у них народився син Семен, якому дуже раділа Алла.

– Насте, це ти? – спитав Борис.

– Борисе Валерійовичу? Ви отримали моє запрошення на весілля? – Запитала дівчина.

– Так, але мені не вийшло. Приїжджай за потрібною адресою, будь ласка, але нікому не говори про це – сказав чоловік.

Дівчина приїхала до свекра, той був в лікарні.

– Настя, пробач мені за той вчинок. Мені й досі дуже соромно, але минуле вже не повернути. Життя покарало мене за це, тепер я хворий. Бачив твої виступи, ти дуже гарна актриса. Я радий, що у вас все добре, кохання це головне в житті. Пробач мені ще раз – сказав чоловік.

– Все добре. Я вам давно простила — посміхнулася дівчина.

– У мене є одне прохання. Відвези мене до Алли та її батьків. Я хочу попросити у них прощення – сказав свекор.

Дівчина відвезла Бориса до села, і Алла була щаслива бачити свого чоловіка та дозволила залишитись у них жити.

Чоловік довго плакав і радів, що у нього така добра сім’я.