Вранці Ліза почула голос тата.

– Валю, навіщо тобі до лікарні, ти ж здорова – сказав чоловік.

– Вітю, у мене я дуже хвора. Мені операція потрібна, до столиці їхати дорого, а у нас у маленькому місті немає можливості зробити її. Я вчора на роботі знепритомніла, але не захотіла їхати в лікарню, бо вам потрібно допомогти. На трьох роботах працюю, але цього мало, ти все пропиваєш. Як Ліза залишиться жити з тобою – сказала жінка.

– Я чоловік, все буде добре – сказав Вітя.

– Ти тоді лише три дні працював – сказала Валя.

– Я сам вирішу, коли мені працювати. Якби не квартира, то тобі навіть не було де жити. Захотіла до санаторію… А я як тут один буду. За Лізою я маю дивитися? – Сказав чоловік.

– Я на тиждень, а потім повернуся. Тільки не пий, будь ласка – сказала Валя.

– Гаразд, щоб за тиждень ти була тут – сказав Віктор.

Валя сиділа на кухні й думала, що раніше її чоловік був іншою людиною. Вона швидко закохалася в нього, і спочатку вони були щасливі. Незабаром у них народилася дочка, і її мама дуже любила.

4 роки тому Вітя втратив роботу і почав пити. Спершу він пив мало, але тепер міг робити це кілька днів. Він не бив маму з донькою, але часто ображав їх. Вона вірила, що чоловік схаменеться.

На кухню зайшла Ліза, і Валя зрозуміла, наскільки сильно дочка схудла. Всю найкращу їжу їв чоловік, а залишки доїдали Валя з донькою.

– Лізо, мені потрібно лягти до лікарні. Мені дуже погано. Ти залишишся з татом, не зли його. Тітка Іра сказала, що годуватиме тебе, після школи заходь до неї, вона дуже добра, не бійся – сказала жінка.

– Добре, тільки одужуй – відповіла дівчинка.

Першого дня Віктор вирішив влаштувати вдома свято на честь зарплати. Біля під’їзду він зустрів друзів, котрі прийшли до нього в гості. Після школи дівчинка повільно йшла додому, бо знала, що вдома буде п’яний тато.

Ліза не хотіла заходити до квартири, але йти було нікуди, бо надворі було холодно. Вона зробила всі уроки й дивилася у вікно, думаючи про маму.

Востаннє вона їла вранці, не хотіла заходити на кухню, бо там були гості. Незабаром вони пішли й дівчинка вирішила зайти туди. Раптом двері відчинилися, це був тато яки ледь стояв на ногах.

– Тату, ти ж обіцяв мамі, що більше не будеш – сказала Ліза.

– Не вчи мене життя, краще йди пляшки здай – сказав Віктор.

– Тату, вже темно, я боюся туди йти – сказала дівчинка.

– Ти будеш мені перечити? Іди здавай пляшки, а якщо дізнаюся, що в сусідки сиділа, гірка буде твоя година – сказав чоловік.

Ліза боялася тата, і тому вона пішла надвір, де було дуже холодно. Дівчинка не знала, що робити, бо там де приймали пляшки було вже закрито. Вона вирішила погуляти, щоб батько заснув. Через кілька годин вона вирішила піти додому, щоби вже випити гарячий чай.

Раптом дівчинка зрозуміла, що вона заблукала, бо не бачила раніше цих вулиць. Ліза пішла вперед, сподіваючись, що знайде будинок, і раптом побачила чоловіка.

Владислав дивився на річку, що вже вкрилася льодом. Він не звертав ні на кого уваги, бо був захоплений своїми думками. Його кохана жінка Марина була дуже красивою, але сказала, що йде від нього.

– Не йди від мене, Марина – сказав чоловік.

– Я ще молода, я хочу дітей. Ти вже ходив до лікарень, нічого не допомагаєш. Ми вже 5 років разом, у мене є інший чоловік, я хочу стати мамою – сказала жінка та пішла.

Владислав не міг повірити, що йому сказала Марина. Він був упевнений, що вона дуже любить його, але це була помилка. Він заплакав, і почав згадувати їхні спільні моменти.

Два роки вони не могли завести дітей, і тоді в лікарні він дізнався, що безплідний. Три роки він намагався вилікуватись, але нічого не допомагало.

– Я нікому не потрібен. Який жінці потрібен безплідний чоловік? – думав про себе Влад.

Проходячи через міст хлопець раптово почув голос дівчинки.

– Дядько, я хочу їсти – сказала вона.

– Ти що тут робиш сама? Де твої батьки? – Запитав Влад.

– Мама у лікарні, а тато сказав, що якщо я не принесу гроші за пляшки, то не пустить додому. Я загубилася і не знаю, як дійти до дому. Допоможіть, будь ласка – сказала дівчинка.

– Як таке можливо – сказав Влад.

Чоловік зрозумів, що дівчинці потрібна його поміч і вирішив допомогти їй.

– Лізо, я відвезу тебе до своєї мами, вона тебе нагодує. До батька ти не підеш. Вранці я поїду до твоєї мами, якщо ти скажеш, у якій лікарні – сказав Влад.

– Я не знаю цього – сказала дівчинка.

– Знайдемо, не хвилюйся – посміхнувся Влад.

Наступного дня Влад знайшов Валентину, бо у них у місті було лише дві лікарні. Валентина була дуже гарна, і він не знав, як сказати жінці про те, що її дочка сьогодні бродила одна містом.

– Що ж тепер робити? Він же мені обіцяв – сказала жінка.

– Вона поживе у моєї мами, вам головне вилікуватися зараз – сказав Влад.

Валентина розповіла все про свою хворобу та про життя. Вона дуже дякувала чоловікові, і вірила йому, бо в нього були добрі очі. Ліза була дуже рада новій курточці, і вона не вірила тому, що тепер вона не бачить п’яного батька.

– Мамо, можна я поживу в них, а не з татом? – Запитала Ліза.

– Добре, тільки не вередуй – сказала мама.

– Я сьогодні говорив із лікарем, допоможу вам, всі витрати беру на себе, і скоро ви поїдете лікуватися до столиці – сказав чоловік.

– Я так не можу – сказала жінка.

– Я це роблю заради Лізи – сказав чоловік.

Через місяць Влад із Лізою зустрічали маму з вокзалу.

– Де ви збираєтесь жити? – Запитав Влад.

– Я не знаю, не хочу бачити чоловіка – сказала жінка.

– Поживіть деякий час у мене. Не думайте ні про що погане, у мене велика квартира, буду тільки радий вам. Можу запропонувати роботу у моїй компанії. І через місяць зможете орендувати квартиру для вас із донькою – сказав Влад.

– Дякую вам, я прийму вашу пропозицію – сказала жінка.

За тиждень жінка поїхала додому. Віктор навіть не думав про дружину з донькою весь цей час.

-Ти досі розважаєшся? Де Ліза? – Запитала жінка.

– Не знаю, а ти де була місяць? – Запитав чоловік.

– Тебе це не стосується. Ти проміняв нас на пляшку, я йду від тебе і подаю на розлучення – сказала Валя.

Через пів року Влад зробив пропозицію Валентині, і незабаром вони одружилися. А ще незабаром Валя дізналася, що вагітна.