Пізнього вечора маленька будівля сільради була закрита, але там горіло світло.

За столом сиділа жінка середнього віку, а поряд з нею був молодий хлопець, одяг якого був розкиданий.

– Степан, ти сьогодні був просто чудовим. Я давно не була така щаслива – сказала жінка.

– Я й не таке можу, це ще нічого. Сьогодні просто втомився, справ було багато. – сказав чоловік.

– Я знаю, який ти в мене працьовитий – сказала жінка та поцілувала його.

Вона згадала, як кілька тижнів тому на порозі сільради вона побачила хлопця, який приїхав із маленькою валізою. Степана направили в село після закінчення університету, і запитали, чи хоче він допомогти своєму селу розвиватися.

Хлопець одразу погодився, бо згадав фото голови сільради. Він розумів, що зможе розтопити серце такої пані, і це допоможе його фінансовому становищу.

Марія Єгорівна не знала, що до них буде направлений такий гарний хлопець, але з такими планами. Вона сама не зрозуміла, як вже ввечері того ж дня впала в його обійми. Марія зрозуміла, що закохалася з першого погляду в цього хлопця, хоча він був набагато молодший за неї.

Жінка не думала, що колись зможе випробувати ще такі почуття до когось. Вона дякувала хлопцю за прекрасний вечір, і навіть не думала про свого чоловіка, з яким прожила 10 років.

За два тижні хлопцеві вже набридло жити в селі, і він розумів, як тут нудно. Незабаром він дізнався про те, що Марія має будинок, і тому запропонував вийти за нього заміж. Він зовсім не хотів жити у старому гуртожитку.

Він запропонував покинути старого чоловіка, який працював у селі ковалем та заробляв добрі гроші. Хлопець пообіцяв, що він прийме сина жінки, і після цього вона не встояла і погодилася.

Марії дуже набридло життя з колишнім, яке було дуже нудним і одноманітним. Василь  нагодував худобу і приготував вечерю для своєї дружини, яку він вважав дуже зайнятою.

Вона не йшла додому, хоча година вже була пізня, і він дуже здивувався, коли жінка прийшла вночі додому і сказала про те, що вона покидає його, бо знайшла іншого.

Маша дуже образила чоловіка, і сказала, щоб він забирався з їхнього будинку. Василь мав гордість і вирішив піти, перед тим залишивши записку синові. Він узяв усі необхідні речі й на машині поїхав.

Вранці хлопчик прокинувся, і після того, як прочитав записку, дуже розлютився на батька. Він почав вимагати у матері, щоб вона зателефонувала йому, але жінка сказала, що це батько зрадив її й пішов із сім’ї.

Через місяць вона повідомила сина про те, що вони переїжджають із новим чоловіком в інше місце. Щойно це сталось, то люблячий Степан одразу ж змінився у поведінці.

Він став дуже грубим, а з сином він спілкувався як із собакою. Марія вважала це хорошим вихованням, тому що завдяки цьому він зможе вирости гідним чоловіком.

Спочатку Степан тримався, але незабаром почав приходити додому п’яним і звинувачувати у всьому дружину. Марія розуміла, що її вина в цьому є, бо раніше він не був таким.

Матвій намагався заступитися за матір, але його завжди били. Мама не захищала сина, а навпаки, казала, щоб він не ліз туди, куди не треба. Минуло 2 роки й жінка так і не влаштувалася на роботу.

Гроші від будинку вже закінчувалися, і це дуже злило Степана. З Василем вона вже давно розлучилася, але не змогла прийти до суду, бо їй було соромно.

Незабаром Степан почав підіймати руку на Марію, але вона терпіла це, бо кохала його. Матвій не зміг витримати такого відношення у сім’ї, і того, що мама вважала, що Степан робить все правильно. Він вирішив, що краще житиме на вулиці, ніж так.

Хлопчик пішов жити під церкву, і деякі люди годували його. Марію не турбувало зникнення сина, вона була рада цьому, бо його не треба було годувати. Один раз Степан прокинувся і вирішив перевірити скриньку, де зберігалися гроші. Він подумав, що це Марія вкрала їх, коли був дуже п’яний. Чоловік розбудив Машу і почав вимагати від неї грошей. З роками жінка прив’язалась до пляшки.

Невдовзі приїхала поліція, яка забрала чоловіка до в’язниці через побиття дружини, а жінку до лікарні. Де вона мала лікувати свою алкогольну залежність.

Але Марія не змогла довго прожити, її організм був дуже слабким. Через деякий час вона померла, так і не дізнавшись, де і з ким її син.

Василь весь цей час шукав свою дитину, щоб пояснити йому ситуацію. Коли він повернувся до села, то дізнався, що будинок продали, а його родина поїхала в невідомому напрямку. Чоловік поселився в сусідній населений пункт, де влаштувався на роботу ковалем.

Через рік він створив успішну фірму, і одружився з дуже гарною жінкою. Вони познайомилися, коли чоловік потрапив до лікарні з простудою, а Поліна була його лікарем. Йому дуже сподобалася жінка, вони мали схожу долю.

Поліна довго не відповідала взаємністю чоловікові, бо боялася довіритись йому, адже мала жахливий попередній досвід у шлюбі. Але невдовзі вона здалася, і вони одружилися.

У цей час Матвій вирішив втекти від людей, які намагались повернути його в дитячий будинок. Хлопчик був дуже волелюбним, і не міг жити у сиротинці. Він кинувся під першу машину, бо не мав бажання більше цього терпіти, але жінка встигла загальмувати.

Це була Поліна, яка їхала з магазину, де купила багато їжі, на честь того, що дізналася про свою вагітність. Жінка вирішила відвезти хлопчика додому, щоб вирішити з чоловіком, що робити з безпритульником.

Матвій не боявся того, що чекає на нього там, бо йому вже було байдуже, що станеться з його життям. Він розчарувався в людях, він не думав, що в житті на нього чекає ще хоч щось хороше.

Коли хлопчик зайшов додому та побачив батька, то закричав. За хвилину вони стояли в коридорі та обіймалися. Поліна довго не могла зрозуміти, що відбувається, але після цього пішла на кухню, щоб дати батькові та синові поговорити.