– Анно Леонідівно, нам троянди не привезуть до десятої. Мені треба з дитиною сидіти, якщо затримаюсь, то буде конфлікт вдома – сказала дівчина.

Даша була дуже добрим продавцем, і Аня не могла відмовити їй. Дівчина після смерті чоловіка жила зі свекрухою. Бабуся допомагала невістці та онукові, вона любила їх, і єдине, що вимагала, щоб невістка поверталася додому відразу після роботи.

Бабуся дуже боялася залишитися одна, бо коли втратила сина, все кохання віддавала невістці та онукові.

Аня милувалася квітами та згадувала, як цей магазин подарував їй чоловік. Коли він привіз її сюди, то одразу побачив її очі, що їй тут дуже сподобалося.

– Дякую, але я ж нічого не вмію  – сказала Аня.

– Ти навчишся. Ми знайдемо синові няньку, а ти в чомусь розвиватимешся. Ти стала дуже нервовою та дуже втомилася. Все твоє життя складається із турботи про сина, а я хочу, щоб ти була щасливою – сказав Аня.

Аня була дуже рада від того, що в неї такий чоловік, але він не знав справжньої причини її смутку.

Пізніше він поїхав із сином на дачу, і жінка після роботи поїхала до них.

Вона думала, що якщо син засне завтра раніше, то вони з чоловіком зможуть влаштувати собі романтичну вечерю. Раптом вона почула тріск, і Аня зупинилася. У неї тріснуло колесо, жінка почала дзвонити Вадиму.

Зв’язку через хуртовини не було, і вона вирішила, що зможе дійти пішки, бо вже виднілися село. Вона побачила якийсь будинок, де горіло світло. Аня вирішила заглянути до нього. Через вікно вона побачила. що біля печі лежала маленька дівчинка. Жінка вирішила зайти всередину, бо не розуміла, що дитина робить на підлозі одна.

– Мама прийшла – сказала дівчинка.

– Ні це не вона? Вибачаюсь що зайшла. Я думаю, що твоя мама скоро прийде – посміхнулася жінка.

– Ні, її вже довго нема. Знову гуляє. Ми з цуценям чекаємо на неї – з сумом сказала дівчинка.

– І ви не боїтеся бути самі? – Запитала Аня.

– Ні, тільки холодно і хочеться їсти, – сказала дівчинка.

– А де в тебе бабуся, чи тато? – Запитала жінка.

– Ми з мамою самі живемо. Мене звати Валя – усміхнулася дівчинка.

Аня вирішила зателефонувати до чоловіка, бо в будинку вже був зв’язок.

– Аня, а ти де? Ми так переживали – сказав Вадим.

– Ти не хвилюйся. У мене колесо тріснуло, і я пішла пішки, бо вже виднілося село. Коли дійшла до першого будиночка, то побачила там дівчинку, котра була зовсім одна. Приїжджай сюди, вирішуватимемо, що робити – сказала жінка.

– Валя, пішли в машину, поки мій чоловік не приїхав. Там є булочки й там тепло. Переночуєш у нас, а вранці привеземо тебе назад – сказала жінка.

– А якщо мати прийде? – Запитала дівчинка.

– Записку їй залишимо – усміхнулася Аня.

Вадим приїхав до Анни й побачив Валю.

– Аня, а якщо приїде поліція? Потім подумають, що ти дитину викрала – сказав Вадим.

– Вадіку, я залишила записку. Вона там сиділа в холоді та голодувала, я її не залишу – сказала жінка.

– А це хто? – Запитав чоловік показавши на песика.

– Це її друг – сказала Аня.

Вранці Аня прокинулася рано, бо розуміла, що треба щось робити з Валею. Син не розумів, що за нова дівчинка з’явилася у їхньому будинку.

– Я один поїду до села і спробую дізнатися, що сталося. Не зрозуміло, що за матір там взагалі – сказав чоловік.

Валя та Анна пили чай. Пізніше повернувся Вадим.

– А де Данило? – Запитав чоловік.

– Він ще спить. Валю, розбуди його – сказала жінка, вловивши погляд чоловіка.

– Її так і не було, записка досі лежить. Я до сусідів сходив, довідався про матір дівчини. Її звати Наталка, вона поїхала в місто вчитися, у неї чоловік багатий був, а потім покинув, коли дізнався про її вагітність. Дівчина повернулася до села і почала вести поганий спосіб життя. Сусіди допомагають як можуть, але марно – сказав чоловік.

– Це жахливо – сказала жінка.

– А що ми можемо зробити? – Запитав чоловік.

Наступного дня Вадим знову поїхав до будинку, але там нікого не було. Жінка запропонувала сходити до поліції, але чоловік відмовив її, бо боявся, що там можуть подумати, що вони вкрали дитину. Аня не хотіла розлучатися з дівчинкою, бо малеча припала жінці до душі.

Вона була дуже добра і мила, і Ані здавалося, що вона була з ними з самого початку.

Після народження Данила жінка не могла народити дітей. Лікар казав Ані, щоб вона не засмучувалася, бо має вже здорового сина. Аня дуже сумувала через це, бо чоловік сподівався у майбутньому народити доньку, яку так сильно хотів оберігати.

Вадим та Аня мріяли про велику родину, і дівчина не знала, як сказати чоловікові, що у них більше не буде дітей.

Жінка боялася, що чоловік колись попросить у неї другу дитину, але йшли роки, і він цього не робив. Аня почала думати, що йому було достатньо однієї дитини, і почала спокійніше до цього ставитися.

З вітальні було чути кашель, і Аня пішла туди. Валя мала високу температуру, і жінка розуміла, що її треба вести до лікарні, бо кілька днів вона була в холодній хаті. Вадим поїхав у місто, а Аня вирішила поїхати до будинку Наталії.

– Ви Наталя? – Запитала Аня.

– Це ти Валю забрала? – Запитала жінка.

– Так, я думала, ви подзвоните – сказала Аня.

– Навіщо? Мені не потрібна вона. Забирайте її куди хочете, мені все одно – відповіла Наталка.

Жінка виглядала дуже погано, її обличчя було набряклим від алкоголю.

– Мені чоловік надіслав повідомлення, що Валя у лікарні, поїхали, я вас відвезу – сказала Анна.

-Я не поїду, для чого? – Запитала жінка.

– Це ж ваша дочка. Гаразд, віддайте її мені. Вам потрібні гроші? Скільки вам треба? – Запитала Аня.

Наступні кілька тижнів Вадим з Анею приїжджали до лікарні. Лікар сказав, що дівчинку віддадуть у притулок, бо її мати так і не приїхала.

– Ми не можемо порушити закони, може, потім щось вийде – сказав лікар.

Аня вирішила поговорити з Вадимом про те, що хоче удочерити Валю. Вона дуже переживала, що він не захоче брати дівчинку.

– Вадиме, я дуже хочу, щоб вона була з нами – сказала дружина.

-Добре я згоден. Подаруймо її багато любові. І не переживай, я знаю про твою проблему, усе буде добре – сказав посміхнувшись чоловік.

Час йшов.

Жінка побачила у вікні свого чоловіка, який забирав дітей із садка. За цей час Валя забула про те, що вона не рідна. Дівчина думала, що її просто знайшли у лісі.

Аня була найщасливішою жінкою на світі, бо поряд із нею були кохані люди.