— …Батьки розлучилися три роки тому, але мама досі не може заспокоїтися! – розповідає 28-на Аліна. – Усіх звинувачує у розлученні, а насамперед мене! Каже, ти все знала, і мені жодного слова не сказала! Я вже втомилася доводити їй, що ні сном ні духом, і всі подробиці дізналася пізніше за неї. Не вірить…

Батьки Аліни прожили у шлюбі двадцять шість років, і жили загалом непогано. Так, головою сім’ї була мама. Вона заробляла більше, ніж батько, мала більш твердий і пробивний характер, і на цій підставі все вирішувала сама. Куди поїхати у відпустку, як зустрічати Новий рік, коли робити ремонт у квартирі та яким чином зберігати гроші.

— Тато був м’якший і нерішучіший, і з радістю підкорявся! – каже Аліна. – Усю зарплату віддавав, робив те, що йому скажуть, і мовчав. Ну, якщо чесно, мама іноді, звичайно, втрачала береги, могла ляпнути про тата щось неприємне прилюдно. Але тата це, здається, не парило. На витівки її та психи він не звертав уваги, називав її не інакше, як Людочка, каву їй у ліжко носив, вечері готував. Всі їхні друзі були впевнені, що якщо вже хтось разом і зустріне старість, то це будуть мої батьки!

Яке ж було здивування, коли приблизно за рік до розлучення мама у сльозах поділилася з Аліною: у батька, здається, коханка!

— Я намагалася переконувати її, мовляв, не може бути, нісенітниця якась! – розповідає Аліна. – Бо сама в це повірити не могла… Ну, тато зовсім не схожий на серцеїда та бабника. Тихий, ввічливий, дуже інтелігентний, сумлінний. Ну яка коханка, не може бути! Але мама мала рацію.

Приблизно в цей час Аліна сама почала серйозно зустрічатися з молодим чоловіком, своїм майбутнім чоловіком, і мама сприймала це як додаткове випробування. Мовляв, мені так погано, а ти по побаченнях бігаєш. Батько винайняв квартиру, пішов, через якийсь час мати його повернула, потім знову вигнала. Аліна жила з мамою.

— А одного разу я прийшла додому ввечері, пізно, — згадує Аліна. – Намагаюся відчинити ключем двері, не виходить. Розумію, що двері зачинені на засувку зсередини. Давай стукати, дзвонити, а мама з-за дверей мені кричить – йди, мовляв, звідси, щоб я тебе більше не бачила! Ти мені не дочка, а зрадниця!

Ночувала Аліна того дня у нареченого, обидва не розуміли, що сталося.

— А наступного дня з’ясувалися несамовиті подробиці, — згадує Аліна. – Виявляється, та сама батькова коханка – мама Андрія, мого нареченого. Ми просто в шоці були обидва взагалі нічого не знали, а тут таке!

З того дня всі стосунки з батьками полетіли до тартарарів.

— Мама звинуватила у всьому мене, потім на Андрія, кричала, що ми всі знали та покривали цих голубків! – розповідає Аліна. – Хоча ми взагалі дізналися про все останні. Ставила мені ультиматуми, вимагала розірвати стосунки з цією родиною. Вигнала мене з дому, не брала слухавку тижнями, дзвонила вночі п’яна, лякала до на півсмерті різними дурницями. Загалом, що нам довелося пережити, просто не описати!

Мати потрапила до клініки неврозів, а Аліна зрозуміла, що вагітна. Вони з Андрієм подали заяву, розписалися.

— Звичайно, весілля ніякого не було, адже в нас і мови не могло йти про те, щоб родичів разом зібрати! – розповідає Аліна. – Уся родина розкололася на два табори. І навіть народження дитини два з половиною роки тому ніхто як би особливо не помітив. Бабусям та дідусеві не до онука, там пристрасті киплять неабиякі…

Жодного свята великою сім’єю відзначити неможливо. Дні народження відзначаються тепер кілька разів – спочатку з одними батьками, потім із іншими.

— Так вже втомилися від цього! – зітхає Аліна. – А тут ми з чоловіком квартиру купили нарешті, ну тобто як купили – взяли в іпотеку. Зробили ремонт, в’їхали, хочемо влаштувати невелике новосілля. Батьки, природно, теж хочуть прийти, але моя мама ставить умову – аби «цієї» там не було. Вона чи я!

Андрій же цього разу став у позу – набрид цей кошмар, мовляв, нехай приходять НА НОВОСІЛЛЯ в ту дату, яку ми назвемо. Крапка. Святкувати двічі новосілля, мовляв, ми не будемо, і грошей зараз немає, і взагалі – набрид цей цирк.

— Хто хоче прийти, той прийде, а хто не прийде, може, взагалі більше до нас не приходити! – вирішив Андрій.

А ви як діяли б у подібній ситуації?