Антон та Марія були одружені роки. Вони з першої зустрічі зрозуміли, що хочуть бути разом. З весіллям вирішили не тягнути, тому зіграли скромні заручини й переїхали жити в орендовану квартиру.

За рік у них з’явився син. Молоде подружжя було дуже раді цій події.

Антон завжди хотів мати велику родину, бо він був єдиним у своїй. На жаль, грошей подружжю не вистачало. Марія сиділа вдома і займалася вихованням Михайла, а чоловік працював на двох роботах.

Він був слюсарем, а у вільний час працював у таксі. Дівчина сподівалася, що скоро все зміниться, і вони зможуть дозволити собі купити власну квартиру. Антон обіцяв збудувати будинок, щоб усім було просторо.

Проте протягом 4 років нічого не змінювалося. Марія почала зриватись на чоловіка, говорячи йому про те, що він ні на що не здатний у цьому житті. Коли Антон почав працювати ще й уночі, дівчина подумала, що чоловік їй зраджує, тож її істерики почастішали.

Після повернення додому чоловікові хотілося побачити, що він там потрібен, що на нього чекають, проте Марія навіть не зустрічала його, не готувала для нього вечерю і не прибиралася у квартирі. Антон все терпів.

Якось, Марія дізналася, що чекає ще на одну дитину. Чоловік був дуже щасливий від цієї новини.

– Як ми виховуємо другу дитину, якщо навіть Мішу не можемо нормально забезпечити? Так і купуватимемо йому речі на ринку? А мені ти скажеш одягатись у секонд-хенді? Я втомилася! – кричала Марія.

Дівчина твердо вирішила позбутися другого малюка, проте лікар сказав їй, що термін вже 12 тижнів і цього не можна робити. Марія намагалася підкупити лікаря, щоб він зменшив термін, але той тільки запропонував піти додому і заспокоїтися.

Дівчина не знала, що робити, але виходу не було. Довелося залишити дитину. Згодом у них з’явилася дочка Аліна.

Антон був дуже радий, але при цьому намагався працювати вдвічі більше заради дітей та дружини. Марія продовжувала закочувати істерики чоловікові, вона також не готувала і не забиралася, а з Аліною зовсім не займалася вихованням.

Антон думав, що це депресія після появи доньки, тому все терпів і чекав, коли дружина прийде до тями.

Одного вечора все змінилося. Чоловік повернувся додому пізно вночі та побачив, що вдома немає дружини. Його зустріли заплакані діти.

– Мама пішла – сказав Мишко.

Чоловік побачив записку на кухонному столі.

«Я більше не можу так жити. Грошей нема. Я навіть не можу вийти з дому, бо мені соромно, що мене всі засміють. Я не маю нового одягу, і я давно не робила собі манікюр. Як далі жити за таких умов? Ми так і не змогли купити власну квартиру, а жити в орендованій я втомилася. Ти продовжуєш їздити на старій дев’ятці. Це жах. Дітей я лишаю тобі. Я знаю, ти впораєшся без мене. Прощай”.

Антон ледве стримав свій гнів. Викинувши записку, він відразу почав готувати їжу для дітей, які вже 4 години були одні вдома. Як вона могла залишити сина та дочку?

В його голові це не вкладалося. Аліна важко переживала розлуку з матір’ю. Щоночі вона плакала і просила, щоб мама прийшла.

Але Антон намагався пояснити, що вона не прийде. Міша спокійно переніс це розлучення. Здавалося, ніби все розуміє. Наче знав, що мама повинна піти.

Після офіційного розлучення Антон продовжив працювати на двох роботах. Брати аліменти з колишньої дружини він не став. Вирішив дати їй спокій і не турбувати її життя.

Чоловік віддав хлопчика до дитячого садка, а ось Аліна була ще мала для цього. Залишати вдома дитину не можна, тому Антон вирішив брати дочку із собою на роботу в таксі. Він організував їй місце на задньому сидінні, купивши дитяче крісло нових іграшок.

Начальник пішов назустріч такому гарному працівникові, тож попросив диспетчерів іноді сидіти з дівчинкою, щоб вона могла відпочити від дороги.

Дівчата із задоволенням няньчилися з малюком. В машині Аліна поводилася добре. Найбільше вона любила розглядати увімкнені ввечері ліхтарі за вікном.

Багато пасажирів зворушувала така пасажирка і вони співчували Антонові, почувши його розповідь, чому він бере з собою дочку. Були люди, які відмовлялися їхати разом із дівчинкою, але таких, на щастя, мало.

Антон мав постійну пасажирку Світлану. Дівчина працювала у квітковому магазині та закінчувала зміну пізно вночі. У цей час автобуси вже не їздили, тому їй доводилося діставатися додому на таксі.

Антон постійно її возив. Дівчина прив’язалася до Аліни. Вони одразу порозумілися. У дорозі чоловік бачив, як на задньому сидінні донька сміється, бо Світлана гралася з нею.

Поступово Світлана та Антон стали прив’язуватися один до одного. Своїх дітей вона не мала, але завжди мріяла їх завести. Аліна стала їй як рідна. Коли кохання не чекаєш, воно приходить. Так вона і прийшла до цих людей. Вони покохали одне одного і зрозуміли, що мають бути разом.

Розписавшись, вона переїхала жити до нього в орендовану квартиру. Міша теж полюбив Світлану і став називати її мамою. Тепер, коли Антон повертався додому, він знав, що там його люблять і чекають.

Світлана готувала йому вечерю, прибирала, займалася вихованням дітей і щиро любила свою сім’ю. Також вона сама працювала з дому, займаючись шиттям одягу. Грошей від цього було небагато, але дівчина не збиралася здаватися.

Згодом Світлана дізналася, що їй у спадок від тітки дістався старенький будиночок. Подружжя вирішило, що знесуть його і почнуть будівництво нового. Також Антон зміг накопичити грошей і поміняти машин.

Автомобіль був великим і набагато кращим.

У житті Антона та Світлани було багато важких етапів у житті. Наприклад, коли у чоловіка зламався автомобіль, а грошей на його ремонт не вистачало. Світлана завжди була поруч і підтримувала його, допомагаючи накопичити необхідну суму.

Минув час. Антон зміг відкрити свій автопарк та найняти туди своїх колег. Також він зміг закрити всі свої борги та забезпечити дружину та дітей усім необхідним.

За допомогою чоловіка, Світлана відкрила свій магазин одягу. Вона найняла людей і тепер більше відпочивала вдома. Також, подружжя дізналися, що чекає на дитину. Ця новина ощасливила їх ще більше.

Якось увечері до квартири постукали. Антон побачив на порозі Марію.

– Я так сумувала за тобою та дітьми, ти не повіриш, але я щодня думала про вас – почала вона, обійнявши Антона.

Чоловік відштовхнув її.

– Що ти тут робиш? – суворо запитав чоловік.

Марія не відповіла і спокійно увійшла до квартири, ніби була вдома. Побачивши у вітальні дітей та Світлану, вираз її обличчя змінився.

– Хто це така? – Почала кричати Марія.

Діти злякалися побачивши свою рідну матір, та притулились до Світлани. Аліна почала плакати.

– Ти проміняв мене на неї? Ото як? Мій колишній чоловік дав мені все чого я хотіла, але дозволяв собі підняти на мене руку. А ти завжди був добрим чоловіком, але не міг мене забезпечити. За що мені таке життя? – Почала плакати колишня дружина.

– Іди. Ти нам більше не потрібна –  сказав Антон, вказуючи на двері.

Марія пішла і більше не з’являлась у їхньому житті.

Світлана та Антон чекали на дитину. Коли на світ з’явилася дочка Віка, вся родина переїхала до будинку, який багато років будували.

Їхнє життя налагодилося, тому що вони знову повірили в кохання, попри те, що мали в цьому поганий досвід у минулому. Вони були щасливі.