– …Дитині шість років скоро буде! – розповідає тридцятидворічна Софія. – День народження у суботу. І ось одну бабусю сам запрошує, радіє, що вона прийде, а другу не хоче, і все! Бабцю Наталку, каже, не клич, вона зла, я не хочу, щоб вона приходила!.. І все б нічого, але свекруха сказала, що обов’язково буде. Дзвонила вчора, каже, що подарунок купила. І що робити? Не запрошувати? Так говорити з нами перестане.

Чесно кажучи, стосунки у Софії зі свекрухою, Наталією Миколаївною не дуже.

– Вона вважає себе просто неперевершеною господаркою! – розповідає Софія про свекруху. – Тому завжди, коли приходить у гості, робить зауваження. «Чому ти так довго речі не прала? Кошмар!», «Ти не ображайся, але наліт усередині унітазу – це ганьба!», «А я то думаю, чому у вас так темно в кімнаті, а це просто люстра вся в пилюці, сто років вже не мита!»…

Так само з деяких пір свекруха поводиться і з онуком. Розмови про іграшки, мультики безапеляційно перериваються, і починається «розбір польотів».

– Те, що ти нісенітницями любиш займатися і час гаяти, я знаю! – каже онукові бабуся. – Давай краще розкажи мені, що корисного ти зробив. Тобі взагалі до школи вже скоро. Читати вчився? Щось не віриться. Неси сюди буквар…

Вечір з бабусею перетворюється на іспит.

– Сто разів вже говорили, і я, і чоловік, що не треба так – марно. Інакше Наталя Миколаївна просто не вміє!

Інша бабуся, мати Софії – звичайно ж, за класикою жанру, повна протилежність: балує, завалює подарунками, загодовує солодощами, все дозволяє і ні до чого не примушує. Ще й батькам скаже – не мордуйте дитину, мовляв, дайте ще побути малим! Само собою зрозуміло, дитина від неї божеволіє, біжить до неї й радіє, коли бабуся Катя приходить у гості.

– От і не знаю, що робити! – радиться із подругою Софія. – Не запрошувати свекруху? Сказати, що ми не святкуємо? Я намагалася! Вона каже – я все одно зайду, онука привітати. Прийде, а там у нас бенкет – будуть мої мама з татом, сестра з племінницею, подруга з дітьми. Образиться… Чи, може, запросити? У такому натовпі вона не матиме можливість показати свій характер. З іншого боку, як запрошувати, якщо дитина не хоче?

– Проблема у тому, що ти сама її не любиш! – каже Софії подруга.

– Ну так, і це теж … – зітхає Софія. – Не можу я з нею потоваришувати…

– Це твоє діло. А дитині вона таки бабуся! Ти маєш виховувати сина так, щоб він бабусю любив. Ось цього «не хочу, щоб вона приходила», «вона зла» – дозволяти не можна! Уяви, якби він про твою маму так – приємно було б?

– Про мою маму він так не скаже!

– У тому числі тому, що знає твою реакцію! Зате про свекруху йому дозволено говорити все, що завгодно, і він це відчуває. Не можна так робити. Ти маєш пояснити дитині, що Наталя Миколаївна її любить – ну, трішки по-своєму! Що вона бажає добра. І на день народження запрошуй її обов’язково, тим більше з подарунком…

А як думаєте ви – запрошувати чи не запрошувати бабусю-свекруху? Дитина має право у свій день народження бачити лише тих гостей, які їй приємні?

А може не потрібно загострювати конфлікт? Мудра мати має налагодити стосунки онука та бабусі?

Чи ніхто нікому нічого не винен? Ви на чиєму боці?