Лідія Василівна працювала прибиральницею у міжнародному аеропорту. Вона була вже на пенсії, але все одно продовжувала працювати, бо здоров’я їй дозволяло, а на маленьку пенсію у наш час не проживеш.

Вона дуже любила дивитись турецькі серіали й не пропускала жодної серії. Після того, як вона переглянула весь серіал жінка продовжувала дивитись нові серії в оригіналі, без перекладу, їй було цікаво, що далі, і Лідія Василівна не хотіла чекати. Вона, звичайно, не розуміла всіх слів, але вловлювала головну думку.

Як же це захоплення літньої жінки допомогла одній сімейній парі.

Світлана та Андрій одружені були вже чотири роки й чекали на дитину. Світлана, як і належить, вийшла в декрет. А недавно вони стали батьками Каті. Не встигла вона насолодитися всіма принадами материнства, як її почали викликати на роботу. Жінка була дуже цінним співробітником, тому її відхід у декрет сильно спантеличив роботодавця.

Світлана довго сумнівалася, але їхнє фінансове становище зараз було не з кращих, треба було вирішити з ким залишати дівчинку. Мама Свєти була ще не на пенсії, працювала та вела дуже активне життя. Тому вихід тут був лише один: шукати няню для Каті.

Вони звернулися до агенції з підбору няні, але ніхто їм не подобався. Пара обійшла кілька таких агенцій, але їхні пошуки не мали успіху.

Світлана вже зневірилася знайти няню, коли Віктор, друг Андрія, запропонував їм одну дівчину, сказав, що вона працювала нянею в одного його друга.

Наступного дня сімейна пара запросила Лізу додому, на співбесіду.

Дівчина дуже сподобалася господарям і швидко знайшла контакт із маленькою дівчинкою.

Через деякий час Світлана вийшла на роботу.

Пройшов місяць. Катя за цей час дуже прив’язалася до няньки. Ліза навіть іноді встигала працювати вдома. Сімейну пару повністю влаштовувала робота няні, і вони заплатили їй першу зарплату, і навіть премію дали.

Минуло вісім місяців. Світлана взяла відпустку на два тижні. Ліза поїхала на цей час до мами до села.

Після повернення вона стала дуже дратівливою. Світлану це дуже насторожувало.

– Ліза, я помітила, що після того, як ти з’їздила до мами, ти змінилася – сказала жінка няні. – Що трапилося?

– Моя Мама дуже сильно захворіла і їй потрібна дорога операція – сумно відповіла Ліза.

Ввечері Світлана розповіла все чоловікові.

– Ну і справи – тільки відповів він.

Сума на операцію була дуже великою, і сімейна пара ніяк не могла допомогти дівчині. Їм залишалося лише співчувати їй.

Світла відчинила двері, але в хаті була тиша.

– Напевно гуляють – подумала вона і лягла на диван.

Сьогодні видався дуже важкий день, у Світлани дуже боліла голова. Вона лягла й одразу заснула.

Сон її перервав дзвінок у двері.

– Хто це? Чому Ліза не відчиняє? – подумала жінка.

Відчинивши двері, вона побачила чоловіка.

– Ви що не чуєте? Де Ліза? Я вже хвилин 15 дзвоню і стукаю у двері. Навіть сусід уже визирав, що тут відбувається – сказав Андрій.

– Я спала. У мене так сильно боліла голова, що я заснула – тільки відповіла Світлана.

– А де Ліза? Я їй дзвонив, у неї телефон вимкнений.

– Може, вони гуляють?

– Яке гуляють? Ти бачила час? Вже 9 година – відповів чоловік.

Світлана повернулася додому о 6-й годині і їх тоді вже не було, а зараз вже 9.

– Де вони? – злякано промовила жінка і попрямувала до дитячої.

Але ні в дитячій, ні в кімнаті няньки з Катею не було.

Вона почала дзвонити дівчині, але телефон було вимкнено.

Тоді Андрій зателефонував до Віктора, щоб дізнатися хоч адресу Лізи. Але той сказав, що сам особисто він її не знає, і йому порадили її друзі.

Вони вирушили у двір, сподіваючись зустріти їх дорогою. Але ні у дворі, не на найближчих дитячих майданчиках няньки з дитиною не було. Пара повернулась додому, думаючи, що вони вже вернулись. Але ні, їх не було вдома.

Час минав, а вони так і не з’являлись.

Приїхала Мама Свєти.

– Де вона живе? Потрібно терміново їхати туди – прямо з порога промовила Мама.

– Ми не знаємо. Все, що нам відомо, так це те, що її мама живе в селі й більше нічого.

– У якому селі? Ви що навіть паспорт її не дивилися?

– Ні.

Ми її взяли за рекомендацією друзів – лише відповіла Світлана.

Світлана почала дзвонити в поліцію і пояснювати.

– Вони ж могли піти до знайомих у гості. А телефон просто розрядився. Зателефонуйте всім своїм знайомим, я впевнений, що вони десь там – лише відповів поліцейський.

Це трохи заспокоїло жінку і вона почала обдзвонювати всіх своїх знайомих. Але їх ніде не було.

Раптом до Андрія зателефонували. То був Віктор. Він дізнався назву села, де мешкає Мама Лізи.

Вони швидко зібралися та поїхали туди. Село знаходилося за 250 кілометрів, і ця відстань видалася їм вічністю.

Жінки сиділи на задньому сидінні автомобіля і плакали. Андрій їх заспокоював.

Увійшовши до будинку, вони побачили Лізу, перед якою лежали гроші. Вона сиділа і дивилася в одну точку.

– Де Катя? – Запитала Світлана, але відповіді вона не отримала.

Андрій пішов оглядати хату. У кімнаті лежала бабуся, яка не подавала ознак життя. Більше в будинку нікого не було.

Через деякий час приїхала Поліція та Швидка. Дівчина прийшла до тями лише через пару годин.

– Мені дуже потрібні були гроші, щоб урятувати маму. Але я дуже довго сумнівалася і не встигла – сказала дівчина.

– Де, де дитина? – Промовила Світлана.

– Він дав мені 30 тисяч доларів за неї. Я не знаю, що це був за чоловік, я бачила його вперше. Він віддав мені гроші, забрав її та поїхав. Я не знаю куди – відповіла Ліза і почала плакати.

Поліцейські забрали Лізу до відділення.

– Де вона? З ким? Невже ми більше не побачимо її? – ридала Світлана в машині дорогою додому.

Лідія Василівна мила підлогу біля стійки реєстрації на Стамбул, щоб подивитися на турків, адже вони такі гарні у серіалах, і мова їхня їй подобалась.

Її увагу привернула сімейна пара з дитиною на руках. Дівчинка весь час плакала і ніяк не вгамувалася.

– Ну і матуся, навіть дитину заспокоїти не може – подумала вона – Погодуй хоч її, ну або попити дай чи підмий. Зроби хоч щось.

Тут сімейна пара попрямувала до туалету.

– Ну нарешті здогадалася – думала про себе Лідія Василівна і попрямувала за ними.

Їй було дуже цікаво подивитися на те, що вони робитимуть.

Миючи підлогу в туалеті, вона почула їхню розмову турецькою:

– Вона з нами тільки 4 години, а я так уже від неї втомився – сказав чоловік. – Заспокой її вже якось.

– Та не можу я – роздратовано промовила жінка.

– Гаразд, лишилося недовго. Зараз прилетимо до Стамбула, отримаємо гроші за неї й все закінчиться – сказав чоловік і вони пішли назад.

Лідія Василівна жахнулася від почутого. Вона, звичайно, не зрозуміла кожне їхнє слово, але основну суть їхньої розмови вловила, благо турецькі серіали їй у цьому допомогли.

Літня жінка відразу вирушила до охоронця і все йому розповіла. На роботі всі знали про пристрасть Лідії Василівни до турецьких серіалів, тому швидко відреагували.

Поліція забрала чоловіка та жінку, а дівчинку повернули її батькам.

Андрій та Світла були дуже вдячні Лідії Василівні.

Після того, що сталося, Світлана звільнилася з роботи й більше не довіряла нікому свою дитину.