Сашко прокинувся вранці й пішов до мами, щоб подивитися як вона себе почуває.

Він сподівався, що вона приготує йому млинці й знову посміхатиметься. Але вона міцно спала в кімнаті, що його дуже засмутило.

Її кинув нещодавно чоловік, і хлопчик тихо молився, щоб вітчим не покидав їх. Коли чоловіки йшли від мами, то вона була дуже зла і багато пила.

Вона часто говорила Сашкові, що саме через нього у неї не складається особисте життя. Мама зайшла на кухню і хлопчик здригнувся, від чого впустив кухоль.

– Мамо, не лайся, я все приберу – сказав хлопчик.

– Як завжди, від тебе одні проблеми, йди звідси – кричала мати.

Сашко пішов у кімнату, бо розумів, що зараз знову буде погано. Коли була жива бабуся, то він тікав до неї, щоб не залишатися поряд із мамою, а зараз він один.

Хлопчик дивився у вікно та бачив там дітей, які грали зі своїми батьками у сніжки. Він дуже заздрив їм, але в нього не було батька, так стверджувала мама.

З того дня Аліна почала більше пити й забула про те, що дитину треба годувати. Він глянув на маму, яка спала на підлозі, і раптом почув голос сусідки.

– Сашко, ти чому не спиш? – Запитала жінка.

-Я просто їсти хочу, а вдома нічого немає – відповів хлопчик.

– Знову вона п’є? Я їй завтра дам – сказала жінка.

Наступного дня сусідка пішла до поліції, і невдовзі вона вже кричала у квартирі Аліни. Чоловік з органів сказав, що якщо ще раз таке повториться, то жінку позбавлять батьківських прав.

Після цієї події вона взяла себе в руки й працевлаштувалась. Робота була брудна, але жінку влаштовувало, бо там її не виганяли за її залежність.

Сашко був радий з того, що вона перестала пити, але вона стала дуже холодною. Мама часто обзивала його, і хлопчик почував себе чужим. Через деякий час з’явився дядько Юра.

Чоловік діставав із пакета не пляшку, а торт та іграшку хлопчику. З того дня у них у родині все налагодилося, вони всі разом їли, гралися.

Юра припав хлопчику до душі, це був найкращий із чоловіків, яких приводила до будинку мама.

– Як тобі дядько Юрко? – Запитала жінка.

– Він мені дуже подобається. Дуже добрий. А дядько Юра не мій справжній тато? – Запитав Саша.

– Не знаю, мені сьогодні Юра запропонував вийти за нього заміж, думаю погоджуватись чи ні  – сказала мама.

– Звичайно, погоджуйся – зрадів хлопчик.

Аліна не стала проявляти ще більше турботи до сина, але вже хоча б не сварилася на нього. Якось хлопчик побачив у вікні, як сусід грається зі своїми дітьми.

– Ми зараз теж підемо будувати сніговика, а потім мати зустрінемо з роботи – сказав дядько Юра.

Сашко був дуже радий тому, що тепер він теж має тата, з яким він може гратись.

– Мені мій батько таких же ліпив, а тепер я з тобою це роблю, – сказав чоловік.

– Можна ти будеш моїм татом? – Раптово запитав хлопчик.

– Звісно, ​​Сашко.Пішли додому, бо мами нашої немає щось довго – сказав чоловік.

– Має багато роботи – сказав хлопчик.

Юра чекав на неї весь вечір і всю ніч, але вона так і не повернулася. Вранці він пішов у поліцію, бо був певен, що трапилося щось погане. Жінка прийшла додому ближче до дня, і Юрко був шокований.

– Ти де була? Я куди тільки можна вже дзвонив – сказав Юрко.

Сашко побачив, що мама п’яна, і він розумів, що з цієї миті все знову стане погано.

– Тобі яка різниця? Ти мені не подобаєшся, з тобою нудно – сказала жінка.

– Аліна, ми з Сашком так переживали за тебе, що ти за мати така? – Запитав Юра.

– Хто ти такий що б мені це говорити. У мене є інший чоловік, житиму я з ним. Геть пішов! – крикнула жінка.

Сашко заплакав, а Юрко почав збирати речі. Він дуже розлютився на Аліну, бо думав, що вона зав’язала з випивкою.

– Тату, не залишай мене тут, будь ласка – кричав Сашко.

– Я тобі не тато – відповів чоловік.

– Іди до себе в кімнату, мерзотнику. Завтра в тебе інший батько буде – кричала мати.

– Я тебе ненавиджу – крикнув хлопчик.

– Значить, забирайся теж звідси. Іди за своїм Юрком. Ви мені обидва не потрібні, без вас простіше буде. Один зануда, а другий нахлібник – сказала мати.

Сашко побіг надвір і став наздоганяти тата, але зрозумівши, що це даремно зупинився, Хлопчик стояв босоніж на снігу, і вирішив підійти до будинку, бо ноги його вже дуже замерзли. У цей момент Зоя Василівна поверталася з магазину, і коли вона побачила хлопчика без черевиків, то здивувалася.

– Сашо, що стало? – Запитала жінка.

– Юра пішов, а мама знову почала пити. Знову стало погано – плакав хлопчик.

– Пішли до мене – сказала жінка.

На цей раз хлопчика відвезли до дитячого будинку, бо зрозуміли, що з такою мамою йому жити не можна. Аліні було все одно, вона була рада тому, що тепер їй не доведеться дбати про сина. Сашко сумував за дядьком Юро та часто думав про час проведений разом.

Минув рік, і попереду були новорічні свята. Діти в інтернаті говорили Саші про те, що якщо загадати бажання, воно здійсниться. Вранці було багато снігу, і Сашко згадував, як вони з дядьком Юрою грали минулої зими.

Раптом за вікном він побачив сніговика, який міг зробити лише Юра. Хлопчик не міг повірити своїм очам, бо загадав собі бажання, щоб його тато забрав його звідси.

– До мене тато приїхав – кричав хлопчик.

Всі діти зібралися навколо вікна і почали дивилися на цю картину.

Через деякий час вихователька зайшла до кімнати та взяла хлопчика за руку.

– До мене прийшов тато? – Радів Саша.

– Я не знаю, але хтось прийшов – сказала вихователька.

Раптом хлопчик побачив Юру і заплакав.

– Саша, пробач мені за те, що я тоді сказав. Я зроблю все, щоб ти став моїм сином. Я дуже сумував за тобою і розумів, що погано вчинив тоді – сказав чоловік.

Юрко попросив директора забрати Сашка на вихідні, щоб познайомити його з дружиною. Це Різдво хлопчик святкував у сім’ї, що любить. Світлана дуже дбала про хлопчика, а потім покохала його.

Сашко став Олександром Юрійовичем і більше не згадував про рідну маму. У нього була справжня родина, де був тато Юрко та мама Світлана.

Пройшло багато років, і у Сашка вже з’явилися свої діти. Щороку взимку він ліпить своїм дітям сніговика.

Чоловік був дуже вдячний батькам, адже вони взяли не рідну дитину і полюбили її як свою.