Щоб теща не дорікала квартирою, зять взяв кредит під великий відсоток і віддав їй всі гроші

– …Та зараз усім непросто, у сина на роботі теж он зарплату затримують! – розповідає шістдесятирічна Лариса Іванівна. – Листопад кінчається, а вони ще за вересень гроші не до кінця отримали. І сказали цього тижня не чекати, грошей немає, отак ось! Добре, що іпотеку вони вже виплатили. Кредит тільки залишився цей безглуздий, який Ілля для тещі брав…

– Кредит для тещі? А це ще навіщо?

– Так там така справа … Загалом, коли вони квартиру брали, назбирали десять відсотків вартості — початковий внесок. Все чудово, за умовами проходили. Але тут втрутилася теща! Сказала – «я мушу дочці допомогти!». Зняла з рахунку і всунула їм майже насильно 10 тисяч доларів, щоб менше іпотека була. Ілля брати не хотів, але Маринка його вмовила. Вже сто разів пошкодували обоє.

– Так? А що трапилось?

– Спочатку начебто було все нормально, а потім вона ці гроші їм нагадувати стала. Ледве що не так – ви погані, невдячні, я вам квартиру допомогла купити, а ви!.. Притягнула їм килими свої старі до цієї квартири, вони їх стелити не хотіли, теща – в істерику: як це без килимів? Все життя у всіх килими, і взагалі, ви хто такі, без мене шиш у вас був, а не квартира, стеліть килими, і крапка… На дачі допомагати вимагала.

Іллі та його дружині Ользі по тридцять чотири роки, у шлюбі вони вже десять років, у них двоє дітей. Молодшому сину нещодавно виповнилося три, Ольга працює, благо, що дистанційно. Їй це виявилося зручно: вона може працювати вдома та доглядати дітей.

Хоча повноцінно працювати із двома дітьми, один із яких зовсім малюк, а другий молодший школяр, досить нелегко. Ольга сидить за комп’ютером вечорами і під час денного сну молодшого сина, іноді кличе на допомогу свекруху, Ларису Іванівну. Бабуся приходить пару разів на тиждень на півдня, забирає на дитячий майданчик молодшого, зустрічає зі школи старшого, веде додому, готує обід та вечерю. Ольга за цей час намагається судомно щось зробити по роботі.

А ще вона сидить за роботою у вихідні, коли дітей бере на себе Ілля.

У вересні малюка віддали в садок, але сильно легше не стало, дитина почала хворіти. Після останнього лікарняного з саду вони вирішили піти принаймні до кінця весни.

Тим більше Ользі доводиться працювати. Інакше не виходить – у них великий споживчий кредит, який вони взяли, щоб віддати борг її батькам й не бути зобов’язаними.

— Хоча свати гроші давали не в борг, а просто як допомогу! – зітхає Лариса Іванівна. – У результаті ця допомога вийшла боком, якби в іпотеку ці гроші взяли, платили б банку значно менший відсоток. Я синові казала, що не треба лізти в кабалу… Але він вже був на все готовий, щоб не чути нарікань від тещі!

У результаті два роки тому Ілля зробив гарний жест – приніс тещі гроші та поклав на стіл. Також приніс її речі: килими, якісь вази, закрутки. Повідомив тещу, що напередодні змінив замки й старі ключі більше не підходять. Тож тепер про візит у гості треба не просто попереджати, а питати дозволу господарів.

— І за цю хвилину урочистостей ми всі вже розплачуємось два роки! – зітхає Лариса Іванівна.

З тещею молоді у сварці – та вважає себе скривдженою, і розповідає всім знайомим, які невдячні діти. Вона їх виручила свого часу, а вони розбагатіли, жбурнули гроші в обличчя і не дзвонять. Хоча живуть, як і раніше, в її квартирі, яку вона їм купила.

Як вважаєте, молоді даремно взяли кредит, який тепер платять важко та надривом?

Можна було просто не зважати на витівки тещі. Все одно стосунки важкі й непрості, виходить, в результаті нічого не виграли.

Чи молоді мають рацію, віддали гроші, і тепер жодних моральних боргів?

Як вам ситуація? Що думаєте?