Олена розглядала оголошення на сайті та натрапила на двокімнатну квартиру за привабливою ціною. Показавши чоловікові свою знахідку, вони одразу зв’язалися з господинею та поїхали за потрібною адресою, щоб подивитися квартиру.

Вони вже давно шукали собі власне житло, орендована квартира молодій парі дуже набридла.

– Ігорю, це неймовірна квартира за такою вартістю! – Вигукнула дружина, коли побачила квартиру на власні очі.

– Згоден. Другий поверх, продуктовий магазин поруч, район гарний. Така квартира коштувала б удвічі дорожче. Потрібно брати – підтвердив чоловік.

Вони уклали угоду з господаркою і вже за кілька днів переїхали в нове житло. Звісно, ​​треба було дещо викинути, поприбирати, переставити меблі, але в цілому все було готове для життя. Олена приготувала вечерю й одягла гарну сукню, щоб зустріти чоловіка та відзначити новосілля.

– Дорога, у мене термінове відрядження. Повернуся за кілька днів – сказав Ігор на тому кінці лінії.

– Добре – дівчина дуже засмутилася.

Він навіть не прийшов додому. Але вона не сумувала. Забравши зайву тарілку назад у шафу, Олена сама повечеряла, а потім вирішила почитати книгу. Втомившись від дня переїзду, вона вирішила лягти раніше спати, тим паче рано вранці потрібно на роботу. Сама того не помітивши, Олена дуже швидко заснула.

Несподіваний стукіт розбудив дівчину. Шум був на кухні. Вона завжди вона прокинулася і вирішила перевірити, що там.

– Ігорю? – З посмішкою запитала вона, йдучи коридором.

Але вона не побачила взуття чоловіка у передпокої, тому застигла на місці, боячись пройти на кухню. По шкірі пішли мурашки, а подих зупинився. Повільно повернувши у бік кухні, вона побачила, що на підлозі лежить ложка.

– Допоможи підняти ложку, я не можу – раптом було чути голос.

Олена побачила хлопчика, що сидить за столом.

– Я взяв твоє варення. Нічого? Воно було на столі – спитав він.

Олена хотіла закричати, але від страху вона не змогла вимовити й звуку. Руки похололи.

– Не мовчи. Пішли на гойдалку? – продовжував він.

Олена ввімкнула на кухні світло. Хлопчика більше не було. Тяжко видихнувши, вона пішла у ванну кімнату і почала вмиватися холодною водою.

– Навіщо я так втомилася? – Сказала вона собі вголос.

Олена залишила світло увімкненим і пішла спати. Вранці вона вирішила, що все це їй наснилося. Страх залишився позаду. Після продуктивного робочого дня дівчина повернулася додому пізно ввечері. Ігор не брав слухавку.

– Гаразд, ляжу спати – дівчина поправила подушку і заснула.

Раптом, о першій ночі вона знову прокинулася від питання хлопчика.

– Я на тебе довго чекав – сказав він.

Олена схопилася з ліжка і дивилася на нього. Примарний хлопчик стояв у коридорі й жалібно дивився на Олену.

– Пішли на гойдалку, будь ласка – сказав він.

Олена увімкнула світло. Примара зникла. Вона вирішила вибігти на вулицю та провести ніч на лавці у дворі. Їй було дуже страшно, але якщо комусь про це розповісти, ніхто не повірить. Дочекавшись світанку, Олена вирішила піти до церкви, там вона знайшла священника. Розповівши йому все, що з нею сталося, вона спитала, що це означає.

– Ви щось хотіли зробити, але не зробили. Примара прийшла, щоб нагадати вам про це – відповів він.

Олена помовчала, а потім, подякувавши за відповідь, втекла додому. Увійшовши до квартири, вона почула відкриту воду у ванній кімнаті. Невже примарний хлопчик прийшов до неї серед білого дня?

Знову вона відчула мурашки по шкірі й невимовний страх усередині себе. Увійшовши до кімнати, вона побачила свого чоловіка.

– Ти чого така бліда? – Здивувався Ігор, побачивши її.

– Дорогий! Нарешті ти повернувся! – радісно вигукнула дівчина.

Молода пара обнялася. Олена не стала тягнути й вирішила сказати йому те, про що думала дорогою додому.

– Ми з тобою хотіли взяти дитину із притулку. Зробім це зараз? – сказала вона.

– Але ти хотіла відкласти це питання до осені – чоловік ласкаво погладив дружину по голові.

– Так знаю. Але я зрозуміла, що не можна відкладати. Зробім зараз – намагалася переконати його дівчину.

Ігор із радістю погодився. Думка про дитину їх давно тривожила. Вони відразу пішли до дитячого будинку, взявши всі необхідні документи. У притулку було багато дітей, але їм сподобався хлопчик, що самотньо сидів у кутку кімнати.

Через годину спілкування з дітьми, Олена підійшла до чоловіка.

– Он того – сказала вона, посміхаючись.

– Добре – усміхнувся чоловік.

Вони вирушили до директора дитячого притулку і сказали їй своє бажання щодо того темноволосого хлопчика.

– Це добре. Іван чудовий хлопчик. У нього є брат близнюк. Його усиновили ще рік тому. Я не хотіла що б брати розділились, але так вийшло, що забрали лише одного.

Проте місяць тому хлопчик залишив світ. Він потрапив до автокатастрофи – розповіла жінка.

– Жах – сумно відповіла Олена.

– Ми все одно його заберемо, оберігатимемо і піклуватимемося про хлопчика – Ігор взяв дружину за руку, щоб вона відчула його підтримку.

Після цього потрібен був час для оформлення документів. Одного дня директор сказала, що все готове, хлопчика можна було забирати.

– Ви житимете за цією адресою? – уточнила жінка.

– Так, ми нещодавно купили цю квартиру – відповів Ігор.

– Дивно, але брат-близнюк жив зі своєю  сім’єю саме за такою ж адресою – здивувалася директорка.

Олена замовкла. Тепер вона все зрозуміла. Примарний хлопчик і був тим братом. Він прийшов, щоб нагадати дівчині про головну місію у її житті – забрати та вберегти Івана.

Життя Олени та Ігоря стало ще яскравішим, тепер у їхньому житті був син. Вони часто гуляли парком і каталися на атракціонах. Тепер фраза «Підемо на гойдалку?» не лякала дівчину.

Вона з усмішкою  виходила із сином у двір. Іван був чудовим сином. Вона знала, що всі ці доленосні моменти були не так.

Спочатку вона знайшла квартиру, яку вони з чоловіком відразу ж вирішили купити, а потім їй з’явився примарний хлопчик. Після цього Олена та Ігор познайомилися з Ванею, якого з радістю забрали до себе додому.

Не варто боятись знаків долі. Вони можуть привести людину до щастя.