Весна в місті тільки-но почалася, з дахів падали краплі. З великого будинку вийшла гарна висока дівчина, волосся якої гарно переливалося на сонці. Марина мала гарний настрій, бо в її житті все стало добре.

Вона мала люблячого чоловіка, гарну роботу та великий будинок. Найбільше вона раділа з того, що більше не житиме з бабусею, яка не давала їй жити.

Вона змушувала жити її за своїми правилами, що дуже не подобалося онучці. Марина була рада тому, що тепер її потрібно буде рідко відвідувати, щоби приносити продукти.

Дівчина з чоловіком збиралися їхати до Франції за обміном. Вона пішла відвідати востаннє бабусю перед їхнім від’їздом. На другому поверсі бабуся сиділа та в’язала.

– Привіт як ти? – Запитала онука.

– Все гаразд, як там Руслан? – Запитала бабуся.

– Нормально, будинок добудували, Руслана відправляють на стажування по роботі, я теж із ним поїду, ти без мене зможеш кілька місяців? – Запитала онука.

– Добре, що ти поїдеш туди, а як твоя робота? – Запитала бабуся.

– Я ж програміст, буду віддалено працювати – відповіла Марина.

– Тоді їдьте, тільки спочатку чай поп’ємо з тобою – відповіла бабуся.

Марина сходила до своєї кімнати, щоб забрати деякі речі. Вона побачила світлини своїх батьків, які загинули в автокатастрофі.

Дівчині було боляче від цих спогадів, бо вона дуже сумувала за батьками. Вони були дуже дбайливими, не те, що її бабуся.

Коли дівчина зайшла на кухню, то завмерла від побаченого. Бабуся сипала якийсь порошок їй у чай, і дівчина подумала, що жінка хоче щось підмішати їй, щоб онука нікуди не виїжджала.

Марина не стала нічого говорити бабусі, а просто сіла за стіл. Поки бабуся діставала пряники, Марина поміняла чашки місцями. За кілька хвилин бабуся просила у неї вибачення.

Олена Миколаївна лежала на ліжку, їй снилося те, що вона стоїть біля пологового будинку і чекає на свою онучку. На руках дівчина тримала свого сина, і найцікавіший момент перервав дзвінок у двері.

Жінка побачила перед собою сусідку, яка попросила у неї допомоги, бо та зачинила двері й не може потрапити до себе у квартиру.

Вона попросила, щоб Степан зайшов через її балкон до себе додому та відчинив двері. Бабуся погодилася і за кілька годин сусідка прийшла до неї в гості з пирогом.

– Давно я вашу Марину не бачила – сказала жінка.

– Вона ж вийшла заміж, зовсім про бабусю забула. Тепер має інші інтереси. Я ж розумію, що вона злиться на мене за те, що я її строго виховувала – сказала бабуся.

– Це жахливо, зараз молодь пішла дуже невихована – сказала Настя.

Настя не хотіла говорити те, що вона й сама була такою матір’ю.

– У Марини все погано з дітьми, у неї проблеми зі здоров’ям, вже кілька років намагаються дитину завести – сказала бабуся.

Настя нічого не сказала бабусі про те, що вона може допомогти, але коли прийшов чоловік, то одразу розповіла йому про свій план.

– Ти знову п’єш? Довго ще сидітимеш на моїй шиї? – Запитала жінка.

– Я що не можу після роботи розслабитись? – Запитав чоловік.

– Та я знаю, як ти там працюєш. У мене є план, можемо забрати квартиру у сусідки. Вона вже незабаром помре, і можемо у її квартирі прописатися – сказала дівчина.

– Як ти собі це уявляєш? В неї ж онука є – відповів Степан.

– Краще пий менше, а слухай уважніше. Її онука вже давно не може завагітніти, тому я скажу бабусі, що в мене є засіб, після якого вона одразу зможе мати дитину. Але коштує воно дорого, і потрібно буде переписати квартиру на нас, а після цього вона отримає свої ліки – сказала жінка.

Степанові сподобався спосіб, і залишалося тільки навіяти це бабусі. З того дня вони щодня ходили до старої додому і намагалися втертись її в довіру.

За кілька місяців Настя вирішила розповісти бабусі план.

– Я знаю про вашу ситуацію з онукою. Марина вам зовсім не допомагає, а ви нам вже мов рідні стали. Я так хвилююся за вас, я сама розумію, як це важко. Мій начальник сказав мені, що він знає засіб, який допоможе. Але коштує він дуже дорого – сказала жінка.

Від суми бабусі погано стало, але Настя її заспокоїла, сказавши, що вони з чоловіком допоможуть фінансово. Але перед цим бабуся має виконати дещо і наївна старенька повірила їм.

Наступного дня вона переписала на них свою трикімнатну квартиру, а натомість отримала свій порошок. Подружжя сказало їй підмішати внучці в чай, і простежити, щоб вона все випила.

– Марино, я тобі підмішала спеціальне лікарство, і ти скоро зможеш мати дітей – сказала бабуся.

Дівчина думала, що жінка хоче отруїти її, і тому трохи видихнула. Бабуся випила всього пару ковтків, і тому Марина не так сильно переживала за неї. Вона не думала, що бабуся бажає їй добра.

Через два дні онука поїхала закордон і залишила бабусю одну з шахраями. Вони дуже зраділи тому, що онука поїхала, і одразу ж переїхали до квартири старенької.

Марина щодня дзвонила бабусі, але слухавку завжди піднімала сусідка. Вона казала внучці про те, що вона часто допомагає, і тому відповідає на телефон сама. Внучка дуже переживала за бабусю і хотіла якомога раніше приїхати додому та відвідати її.

Одного разу старенька сиділа на лавці біля будинку, бо не хотіла бентежити господарів. Степан вигадував новий план дій щодо неї.

– Я думаю, треба продати квартиру Та з’їхати звідси. Бабусі купимо якусь кімнату, щоб не заважала. Придумай для неї якусь історію про Марину, щоб вона точно виїхала – сказав Степан.

Того ж вечора жінка розповіла бабусі про те, що її внучку та чоловіка збила машина, так само як і її дочку з чоловіком. Бабуся дуже переживала через це, але не здалася.

Старенька до останнього сподівалася, що про смерть онуки не правда. Вона побачила Марину коли та приїхала її провідати й мало не зомліла.

– Бабуся, ти чому мене бачити не хотіла? Я ж дзвонила тобі – сказала Марина.

Тоді бабуся зрозуміла, що це була справа сусідів шахраїв. Руслан дуже розлютився і пішов до них. Викликали поліцію. Почались судові процеси. Через деякий час квартира повернулась в власність старенької.

Бабуся стала щасливою від того, що через місяць її онука завагітніла, і незабаром вона змогла потримати на руках свого правнука.