– Мамо, ми зі Стасом знайомитися прийшли, – кричала з коридору Ірина, спішно роздягаючись.

Скинувши пальто та чобітки, Ірина влетіла до кімнати, де мати сиділа перед телевізором і в’язала собі новий жакет.

Раїса Геннадіївна відклала в’язання, обійняла дочку і, визирнувши з-за її спини, запитала:

– А де твій наречений?

– Він тобі несе подарунок! – загадково посміхалася дочка.

У коридор хтось увійшов, голосно грюкнув дверима і тут почалося…

– Ні! – закричали разом Раїса Геннадіївна та Ірина.

Від сильного удару, висока вертикальна дошка, що підпирала поличку в коридорі, яка трималася на чесному слові, почала падати. За нею поповзла полиця, зачепивши банки. Все гуркотіло, сипалося і ходило ходуном.

Мати з дочкою перелякано вибігли в коридор.

Станіслав намагався зібрати щось на підлозі. Ірина кинулася до нього, допомагати. А Раїса Геннадіївна спокійно вирушила на кухню за віником та совком. Коли вона повернулася, молоді вже сміялися і про щось розмовляли у ванній кімнаті.

Раїса Геннадіївна теж усміхнулася. Дуже вже їй хотілося видати дочку заміж і за розповідями Ірини, все йшло до весілля. І сьогоднішній візит нареченого це ще раз доводив.

Жінка підготувалася до візиту майбутнього зятя з усією відповідальністю. Напекла пирогів, приготувала кілька фірмових салатів, закуски та улюблену печеню. Все чекало лише Стаса.

– Ні! Тільки не кран! – кричала Ірина.

З ванної кімнати почувся шиплячий звук. Раїса Геннадіївна сплеснула руками. Вони з Ірочкою звикли вже якось жити без чоловічих рук, але останнім часом все стало швидко виходити з ладу, задоволений сантехнік і сусіди з першого поверху завжди були готові прийти на допомогу, але за певну плату. Так і грошей не стане на дрібних ремонтах.

– Мамо, де у нас розвідний ключ? – Сказала Ірина, вискочила з ванної кімнати, мало не збивши матір.

– У ящику з інструментами, – вказала Раїса Геннадіївна і, щоб не заважати, пройшла на кухню.

Стіл господиня вирішила накрити у вітальні де давно вже було розставлено тарілки. Раїса Геннадіївна дістала з холодильника закуски, виставила їх із салатами на стіл і, присівши у своє крісло, почала чекати.

Станіслав з Іриною все ще поралися у ванній кімнаті. А потім дівчина вийшла до матері та схвильовано повідомила:

– Мамо, Стаса на роботу терміново викликали, я в нього сьогодні залишусь.

– Салати візьми та пиріг! – тепер уже схвильовано розшукуючи контейнери, зупиняла молодь, яка вже мала йти мати.

– Ми завтра приїдемо з ранку, мамусь, цілую, – дочка у дверях уже взяла пакет, – до завтра.

– До завтра, Ірочко … і Стас! – кричала мама слідом вже на сходовому майданчику.

– Вечір добрий, Раїсо Геннадіївно, – привіталася сусідка Лариса з верхнього поверху, що спускалася сходами з собакою на прогулянку.

– Добрий, Ларо.

– Ірина з нареченим була?

– Так, здається, дочекалася. Знайомитись приходили.

– Ну і як він, сподобався? Красень, мабуть?

– Лара, ось не повіриш, не бачила навіть.

– Як не бачила? Вийшли ж лише.

– Так, і приходив, і кран полагодив, і полицю зремонтував, а тут на роботу терміново викликали, але завтра обов’язково добре розгляну його, – сміялася Раїса Геннадіївна.

Вона зайшла до квартири, зачинила двері та звернула увагу на коробку де була листівка. У ній було запрошення на весілля з надрукованою на лицьовій стороні фотографією Ірини зі Стасом.

Раїса Геннадіївна посміхнулася, розглядаючи щасливу пару на фотографії:

– Красень! Іншого моя дочка і не могла обрати. Подивимося, що вони мені принесли в подарунок.- жінка посміхнулась і пішла попивати чай на кухню.