— …Та ще минулого місяця донька перехворіла на ангіну, дуже важко, п’ять днів температура була і нічим не збивалася, швидка їздила через день, лікар постійно приходив! – розповідає тридцятирічна Тетяна. – Тиждень Валя лежала пластом, з понеділка по п’ятницю, тільки до вечора п’ятниці полегшало. Вперше за майже два роки у нас таке! Чоловік у відрядженні був, я одна цілими днями, і треба було так захворіти.

— Одній, звичайно, важко, та ще й коли дитина вперше хворіє. А крім чоловіка, більше не було кому допомогти?

— Мама недалеко від нас живе, але вона працює… Дзвонила постійно, підтримувала, і мені говорила – дзвони будь-коли. Кілька разів приїжджала, в аптеку ходила, їжу привозила нам, іграшки якісь доньці. Якби не мама, я взагалі не уявляю, як би викрутилась у ці дні. Вона і в суботу хотіла приїхати, але я сказала, не треба, відпочивай. Валі легше вже, до того ж ближче до обіду чоловік мав повернутися зі свого відрядження. Я прямо години рахувала до його приїзду, думаю, я хоч дух переведу, адже весь тиждень не спала до ладу, не їла, дивилась за дитиною.

— Зрозуміло…

— У результаті він приїхав, помився, перевдягся, привітався з Валею і заявив, що їде на футбол. Сьогодні ж субота, каже, ти ж знаєш, ми граємо з колегами, я вже підтвердив свою участь, люди на мене сподіваються, я не можу їх підвести. Каже, сьогодні з’їжджу, а завтра весь день з вами буду. Зібрав речі й о третій годині дня поїхав, потім з’ясувалося, що там у когось син народився з їхньої команди, святе діло! Поїхали відзначати…

…Тетяна з Олегом у шлюбі шість років, виховують доньку Валю, якій зараз рік та десять місяців. Основний тягар виховання та догляду, а також весь побут сім’ї, безумовно, лежить на Тетяні. Вона сидить у декреті, Олег працює та забезпечує всіх. Заробляє достатньо, щоправда, дружина та дочка вдома його можуть побачити лише пізно увечері чи вночі. В останній рік ще й по відрядженнях почав мотатися часто, як правило, на місяць один-два рази, по три-чотири дні.

Крім того, щосуботи чоловік грає з колегами у футбол, а в неділю іноді їздить допомагати своїй матері. То картридж заправити, то старий телевізор сфотографувати та виставити на продаж в інтернеті, то новий комод зібрати, бо мама замовила меблі, а на монтуванні вирішила зекономити.

Це все добре, проте Таня сердиться: а як же сім’я? Як вони з дочкою? Чому їхня черга – остання, після мами, футболу, колег, роботи тощо?

— Я, звичайно, зла була, як собака, не розумію такого відношення! – розповідає Тетяна. – Ну який футбол, дитина хворіє, ти тиждень удома не був, хоч спитай, а їжа у вас є взагалі? Ні, навіть на думку не спало… Ближче до вечора мама подзвонила, каже, ну як ви, як Варя сьогодні, Олег приїхав? Я взяла і сказала, як приїхав, так і поїхав. Пішов гуляти Олег, на сім’ю йому все одно!

Мама теж була обурена такою поведінкою зятя, запитала дочку ще раз, може, до них треба приїхати щось купити?

— Та мені вже незручно маму смикати, вона теж цілий тиждень зі мною на нервах, — розповідає Тетяна. – Кажу, мамо, відпочивай. До завтра вже недовго, я сподіваюся, в неділю у Олега жодних справ не буде.

О восьмій вечора Тетяна почала укладати доньку, чоловіка вдома ще не було. Поки клала, і сама заснула, просто провалилася в сон, як у яму.

— Прокинулась, дивлюсь, глибока ніч, Олега ще нема у квартирі! – розповідає Тетяна. – Дивлюся на годинник – майже друга. Ну, нічого собі, думаю, це що таке взагалі! Поїхав пограти у футбол та зник на добу. Взяла телефон, почала набирати Олега. Він майже одразу взяв трубку, я думала, у нього там гул, а там – тиша. Я йому – ти де, додому збираєшся взагалі? А він – ні, каже, не збираюся. Найближчим часом приїду за речами, збери там, що вважаєш за потрібне – і кинув трубку!

Тієї ночі чоловік не вернувся, не було його і весь наступний день. Тетяна металася по квартирі й губилася у здогадах – що сталося? У чому вона тепер винна?

— Зрештою з’ясувалося, що Олегові зателефонувала моя мама! – розповідає Тетяна. – Вона завжди коректна, ввічлива, але тут відчитала його, як хлопця, не вибираючи слів. Обізвала його по-різному, сказала, що в шокована від його поведінки та ставлення до сім’ї, після моїх розповідей про нього у неї не залишилося до Олега жодної поваги! Зрештою він зрозумів, що це я попросила маму йому зателефонувати й все висловити…

Що конкретно наговорила мама, тепер незрозуміло. Сама вона розводить руками й наполягає, що нічого, крім правди, зятю не сказала. Олег на контакт не йде, нічого з’ясовувати й взагалі розмовляти не хоче.

Мало того, його немає вдома вже два тижні, за речами не приїжджав, мешкає десь у знайомих. Тетяна шокована – до цього вони й не сварилися серйозно з чоловіком жодного разу, а тут одразу мало не до розлучення. Таня ображена на маму, що та втрутилася, але старша жінка вважає, що має рацію.

— Терпіти таке ставлення до себе та дитини не можна! – Каже вона дочці. – Так і прийматимеш усе, як є, і мовчатимеш. Чи потрібна йому взагалі родина? – Чудово, нехай розлучається! Це – не сім’я, коли дитина хворіє, а тато грається з м’ячем…

Мати неправа, що втручається не у свою справу? Розвела доньку із чоловіком?

Чи ви на її боці – не варто таке терпіти мовчки?

Як вам ситуація? Що думаєте?