Таня вже три роки виховувала сина на самоті. Батько дитини пішов до молодої дівчини й залишив жінку з хлопчиком самих. Після народження сина вона перестала приділяти час чоловікові, бо всю увагу присвячувала дитині. Дмитро часто затримувався на роботі, і дівчина розуміла, що річ у комусь іншому. Коли Кирилу виповнилося 3 роки, він пішов до іншої жінки. Вона сподівалася, що чоловік платитиме їм аліменти та братиме участь у житті сина, але після народження у Дмитра дитини від іншої жінки, Тетяна зрозуміла, що це марно. Дівчині було дуже важко одній без допомоги, але згодом вийшла з декрету на роботу до школи. Там була маленька зарплатня, але для сина вона була готова робити все.

– Мам, я хочу стати футболістом – казав хлопчик.

– Добре, подивимося поряд з будинком, можливо є футбольні гуртки – говорила з усмішкою жінка.

– А ти ким хотіла стати? – спитав Кирило.

– Акторкою, але мама мені заборонила. Тому я дуже хочу, щоб у тебе все вийшло – сказала дівчина.

Жінка записала Кирила до футбольного гуртка, і йому там дуже подобалося. Тренер з футболу казав, що хлопчик має велике майбутнє.

– Мамо, якщо я поїду до на змагання в Київ, і виграю там, то мене візьмуть до збірної, – сказав хлопчик.

Дівчина все розуміла, але дуже не хотіла, щоб син знав про її фінансове становище.

На одній з ігор мама Валерія (хлопчик що також ходив в гурток) побачила, що Кирило не у формі, як усі інші діти.

– Кирило, а чому ти не у формі? – Запитала вона.

– Мені ще мама не купила, а та й скоріш за все не купить, – казав Кирило.

– Як це не придбає? – Запитала мама Валери.

– У нас невеликі проблеми з грошима, мама не говорить про це, але я все розумію, – сказав хлопчик.

Жінка кудись пішла та повернулася до кінця тренування з пакетом у руках. Усередині була форма. Хлопчик був дуже радий цьому і сказав про нову форму матері. На наступному тренуванні Таня підійшла до мами Валерія та подякувала.

Змагання були у понеділок, і мама з хлопчиком поїхали на день раніше до столиці. Хлопчику дуже сподобалося там, це було велике та красиве місто. Кирило дуже переживав перед грою та боявся підвести команду.

– Якщо я потраплю до збірної, то більше ніколи не економитимемо, – говорив Кирило.

Під час гри хлопчик дуже переживав і всі чекали, коли оголосять результати. До збірної команди покликали кількох хлопчиків, і серед них був Кирило. Мама побігла до хлопчика на полі, а Кирило заплакав від щастя. Кирило підписав контракт зі збірною та родина переїхала до Києва. Хлопчик часто їхав на змагання, від чого їй було дуже самотньо. Одного дня Тетяна поверталася додому, і злодій украв у неї дамську сумку. Але чоловік, який проходив повз, врятував дівчину і віддав дівчині сумку. Він сказав Тані заспокоїтись і запросив її до кафе. Її рятівник був близько 45 років, а з вигляду був дуже симпатичним.

– Мене звати Віктор. А звідки ви так пізно вертаєтесь? – Запитав чоловік.

– Я вчителька, працюю у школі – сказала з усмішкою жінка.

Пара мило поговорили, і чоловік провів Таню додому. Вона була дуже щасливою, адже вже довгий час вона не була з чоловіком. Тетяна з усмішкою на обличчі лягла спати й чекала наступного дня. Увечері Віктор запросив дівчину до кіно, і вони чудово провели час. Виявилося, що чоловік мав доньку від першого шлюбу.

– Якби не мій син, який мріє стати футболістом, то б так і не переїхала до Києва. А ти зараз не одружений? – Запитала Тетяна.

– Ні, вільний. Але незабаром знову одружуся – сказав Віктор.

Віктор та Тетяна багато проводили часу разом. Він не підпускав її до себе, але й не хотів відпускати. Вона не розуміла, що між ними відбувається, але й спитати його про це не вистачало сміливості. Якось вона побачила його на батьківських зборах з гарною жінкою, і зрозуміла, що він її просто обманював. З того дня Тетяна перестала спілкуватися з Віктором та не стала відповідати на його дзвінки та повідомлення.

Кирило виріс і почав добре заробляти. Вони з мамою купили квартиру в Києві більше не потребували грошей. Незабаром хлопець закохався у свою фанатку, чому була дуже рада жінка. На одній з ігор Таня помітила Віктора, і він одразу підійшов до неї.

– Таню, це ти? Скільки років минуло? – Запитав чоловік.

– Напевно, років 8 – сказала Таня.

– Навіщо ти перестала спілкуватися зі мною? – Запитав чоловік.

– Я бачила тебе з жінкою, вона була дуже гарною – відповіла Таня.

– Це моя колишня дружина, ми разом ходимо на збори. Я не обманював би тебе. Якби ти відповіла на мій дзвінок, ми зараз були б щасливі – сказав чоловік.

– Гаразд, не лайся. У мене син грати зараз буде – сказала жінка.

– Романів твій син? Гарний гравець – усміхнувся чоловік.

Між парою знову спалахнула пристрасть і невдовзі вона познайомила Віктора із сином. Через рік Таня переїхала жити до коханого чоловіка і була дуже щаслива.

– Мамо, у мене відпустка скоро буде. Я хочу до дому, провідати там усіх – сказав син.

Кирилові дуже сподобалося оновлене місто, все дуже змінилося. Він купив подарунки й вирішив з’їздити до мами Валерія. Двері відчинила жінка в інвалідному візку.

– Здрастуйте, тітка Тамара. Я Кирило, пам’ятаєте мене? А де ж Валера? – Запитав хлопець.

Тамара запросила хлопця до будинку та сказала про те, що 5 років тому Валера працював водієм.

– Одного разу він поїхав за мною на дачу, коли на вулиці була сильна ожеледиця. Ми проїхали зовсім небагато, і потрапили в аварію, де син загинув, а я почала сидіти у кріслі – сказала жінка.

Хлопцю стало дуже сумно від її слів. Він дізнався, що їй потрібні гроші на лікування, щоб вона змогла знову встати на ноги, але вона відмовлялася від цього. Хлопець вирішив з’їздити на цвинтар до Валерія. Тамара теж поїхала з ним.

– Синку, ми прийшли. Ось твій друг Кирило. Треба було мені тоді сидіти на твоєму місці, тоді ти був би живий – говорила мама.

– Не кажіть так. Він зробив це заради вас, бо любив – відповів Кирило.

Наступного дня Кирило знову приїхав до Тамари й провів з нею всю відпустку. Одного разу він знайшов медичну картку у жінки та відвіз її до столиці. Лікар сказав, що жінка ходитиме, але лише після дорогої операції.

– Збирайтеся, ми їдемо до Києва, інакше я візьму вас на руки – сказав хлопець.

Тамара погодилася та її відвезли до лікарні. Тамарі зробили операцію, і за рік вона стала на ноги. Жінка ставилася до Кирила як до сина, а Тетяна дуже пишалася тим, що вона виховала таку гідну людину.