— …Аж о восьмій ранку мені мама сьогодні зателефонувала! – розповідає 33-на Іра. – Передай, каже, Наталі Миколаївні, що я проти! Я їй – почекай, мамо, що трапилося, ти проти чого? Виявляється, проти встановлення посудомийної машини в нашій квартирі… Ну, тобто квартира за документами моєї мами, ми тут живемо, і свекруха, Наталя Миколаївна, купила нам до народження другої дитини посудомийку, про що вчора всім сказала. У вівторок мають привезти й одразу під’єднають… То мама ніч не спала! А вранці кинулася мені дзвонити – вона проти!

-Хм. Дивно. А що аргументує?

— Ні, каже, вам цього не треба, і крапка! Я теж почала питати – кажу, мам, ну чому? Це ж дуже зручно… Вона почала мені говорити про якісь багатотисячні рахунки за воду і за світло, потім про те, що вона в нас обов’язково потече рано чи пізно, і ми затопимо сусідів — загалом, марення всяке. Потім просто заявила – у тебе там що, дивізію годуєш? Три тарілки помити – руки відваляться? Жодних посудомийок у квартирі, щоб не було. Інакше йдіть, куди хочете! Орендуйте!

…Буквально кілька днів тому Іра народила другу дитину, сина, старшій їхній доньці чотири з половиною роки. Живуть вони у квартирі, яка свого часу дісталася матері Іри у спадок.

— Причому квартира кілька років стояла просто закрита, не здавалася, мама не хотіла зв’язуватися з квартирантами, боялася нарватися на шахраїв, боялася, що їй тут все зламають! – Розповідає Іра. – Хоча ламати тут було зовсім нічого, ремонт робили ще в дев’яностих роках. Я пропонувала мамі – давай здамо, ну ж прикро просто платити за порожню квартиру комуналку, вона ні в яку. Ну, коли ми з Володею одружилися і завагітніли, запропонувала нам пожити, щоб дитину в орендовану не тягнути…

Іра з чоловіком перед пологами першої дочки в’їхали до маминої квартири, зробили в ній невеликий ремонт, купили нові меблі. Мама чіплялася за кожну табуретку. Позбутися старі коштувало неймовірних зусиль.

— Зрештою сказали мамі, що здали всі старі меблі людям що потребує! – Розповідає Іра. – Гроші їй віддали, й не малі. Все одно бурчала, але гроші взяла – заспокоїлася. Почали жити…

Іра народила доньку, і тут утворилася нова проблема – мама раптово заревнувала дочку до матері Володимира. Наталя Миколаївна дуже допомагала – спочатку постійно приходила допомагати Ірі. Дівчинка була неспокійною, добре спала тільки в колясці на вулиці, і свекруха намотувала з коляскою кола біля будинку, даючи молодій матері трохи поспати.

– Могла і приготувати, і підлогу протерти, і в магазин збігати! – Розповідає Іра. – Без Наталії Миколаївни я б не впоралась.

Сама мама допомагати з онукою не хотіла, просто щодня телефонувала і вимагала звіту «як їла, як спала». А вже за кілька тижнів після виписки почала виносити мозок на тему постійної присутності у квартирі мами чоловіка.

— Знову, вона у вас була? Навіщо ти її кличеш! Справляйся сама! У тебе одна дитина, здорова, люди з трьома поодинці справляються. Невміла, соромно за тебе! Давай із цим припиняй. Скажи Наталії Миколаївні, що нема чого ходити щодня. Що в неї своїх справ немає?

Дійшло до того, що Іра почала приховувати від мами візити свекрухи.

— А чоловікові прикро було, хоч він виду не показував! – Розповідає Іра. – Вирішили ми з ним збирати на свою квартиру, брати іпотеку, бо мамині істерики, якщо чесно, дістали. Тільки справа ця нешвидка!.. В ідеалі, звичайно, зараз би взяти іпотеку, здати квартиру в оренду, самим поки що жити в маминій. З такими її проблемами навіть не знаю, як бути. Як ось тепер свекрусі сказати, що мама проти посудомийки? Вона вже її купила, гроші віддала. Повертати назад? Наталі Миколаївні буде прикро…

…Минулого тижня Іра з сином виписалися їхні пологові будинки, і цієї суботи влаштовували невелике застілля для рідних у себе в квартирі. Прийшли мама, свекруха, старший брат Володимира із дружиною, мамина молодша сестра. Принесли подарунки. Мама, наприклад, подарувала пару костюмів, а Наталя Миколаївна купила посудомийку.

— Не знала, щиро кажучи, що вам подарувати! – сказала свекруха. – Дитячі речі у вас є вже. А машина для миття посуду, на мою думку, дуже зручна річ! У нас усі, хто купили, ну дуже задоволені! Інша якість життя, кажуть…

Іра дуже вдячна свекрусі – зізнатися, сама вона давно мріяла про таку техніку на кухні. Але тепер мама, господиня квартири, стала в позу – ні, це вам не потрібно, обійдетесь. Телефонуйте, відмовляйтеся, повертайте гроші, посуд мийте руками.

Як бути в такій ситуації? Що думаєте?